Читати книгу - "Магічний ніж"

Трохи пізніше, коли кішка вже згорнулася клубком і заснула, Віл зробив собі каву, узяв зелений шкіряний бювар і сів на балконі. Світла було цілком досить для читання.

Паперів у бюварі було небагато, і, як він й гадав, це були листи, написані чорним чорнилом на аркушах із зображенням літака — як здогадався Віл, то був папір для авіапошти. Ці слова написані рукою людини, котру він так хотів відшукати! Він почав водити по аркушах пальцями, потім, намагаючись якось наблизитися до батька, притиснув їх до обличчя. Посидівши так хвилини зо дві, він почав читати.

Фербенкс, Аляски Середа, 19 червня 1985 року

Моя люба!

У нас тут звичайна суміш ефективності й хаосу. Усі припаси прийшли, але наш фізик — геніальний дурень на прізвище Нельсон — не подбав про засіб транспортування його чортових куль-зондів у гори. Ми змушені байдикувати, а він нишпорить довкола в пошуках транспорту. Але так у мене з'явився шанс поспілкуватися з тим хлопцем, золотошукачем на ім'я Джейк Пітерсен. Я відшукав його у брудному барі та під звуки гри в бейсбол, що її показували по телевізору, спитав його про аномалію. Він не схотів розмовляти в барі — запросив мене до себе додому. Я розв'язав йому язика за допомогою пляшки «Джек Деніелз». Сам він там не бував, але він знає одного ескімоса, котрий там був, і той тип каже, що знайшов двері до світу духів. Ескімоси з давніх-давен знають про цей прохід, і посвячення у знахарі в них уключає в себе похід туди та повернення з якимось трофеєм — хоча дехто звідти не повертається. Утім, у старого Джейка є карта тієї місцевості, і він позначив на ній те місце, де, за словами ескімоса, розташована ця штука. (Про всяк випадок, її координати: 69°02′ 11'' північної широти, 157°12′ 19'' західної довготи, на вершині хребта Лукаут в милі чи двох на Північ від річки Колвіль.) Потім ми обговорювали інші арктичні легенди — про норвезький корабель, що плавав без команди шістдесят років, й усе таке інше. Археологи — непогані хлопці, вони чекають не дочекаються, коли почнуть працювати, і стримують своє роздратування недбалістю Нельсона. Ніхто з них нічого не чув про аномалію, і повір мені, я не збираюся їм про неї казати. Ніжно цілую вас обох,

Джоні.

Уміат, Аляска Субота, 22 червня 1985 року

Моя люба!

Я називав Нельсона геніальним дурнем, але це аж ніяк не так. Якщо я не помиляюся, він сам шукає аномалію. Затримку у Фербенксі він організував навмисно. Чи повіриш, знаючи, що решта групи погодиться чекати лише через дуже вагомі причини на кшталт відсутності транспорту, він сам скасував свою заявку на машини. Я дізнався про це випадково і збирався вже спитати його, у які такі ігри він грає, але потім підслухав, як він з кимсь розмовляє по рації — він описував аномалію, не більше не менше, але не знав її координат. Наступного дня я приніс йому пляшку, прикинувся простим солдатом, таким собі бурлакою півночі, і почав дражнити його, вказуючи на обмеженість науки — мовляв, ви не можете пояснити існування снігової людини й таке інше. Потім, уважно за ним спостерігаючи, я підкинув йому думку про аномалію — ескімоську легенду про існування дверей у світ духів. Я сказав, нібито мені відомо, що ті невидимі двері розташовані десь біля хребта Лукаут: «Уявіть собі, саме там, куди ми прямуємо!» І ти знаєш, він достеменно знав, про що я кажу. Я прикинувся, що не помітив, як він напружився, і перейшов на чаклунство, розповів йому ту історію про заїрського леопарда — сподіваюся, він прийняв мене за марновірного телепня-вояка. Але я маю рацію, Елен, — він шукає те саме. Питання лише в тому, скажу я йому чи ні. Слід з'ясувати, навіщо все це йому треба. Цілую ніжно вас обох,

Джоні.

Колвіль-Бар, Аляска 24 червня 1985 року

Моя люба!

У мене деякий час не буде нагоди надіслати наступного листа — це останнє селище, далі ми йдемо на узвишшя Брукс. Археологи у захваті від того, що нарешті почнуть працювати. Один парубок переконаний, що знайде докази існування поселень, набагато давніших, ніж це уявляють собі науковці. Я спитав його, наскільки давніших і чому він у цьому переконаний, і він розповів мені про вирізані з бивня нарвала предмети, які він знайшов на попередньому місці розкопок. Радіовуглецевий аналіз дав якесь неймовірно давнє датування, що далеко виходило за діапазон найсміливіших припущень — насправді це якесь аномальне явище. А що, як ці речі прийшли крізь мою аномалію, тобто з якогось іншого світу? Між іншим, фізик Нельсон, нині мій найліпший приятель, грається зі мною, натякає, що він знає, що я знаю, що він знає, й таке інше. Я ж, як і раніше, прикидаюся тупуватим майором Пері, здоровим, але не дуже розумним хлопцем — однакя знаю, що він шукає аномалію. По-перше хоча він звичайний учений, гроші на його дослідження насправді надійшли від Міністерства оборони — я знаю, які фінансові схеми воно застосовує, — по-друге його так звані метеозонди являють собою дещо зовсім інше. Я заглянув у контейнер — там протирадіаційний скафандр, якщо я щось у цьому тямлю. Дуже дивно, моя люба. Я дотримуватимуся свого плану — відведу археологів на місце, а потім декілька днів шукатиму аномалію самотужки. Якщо я зустріну біля хребта Аокаут Нельсона, то діятиму за обставинами. Цілую ніжно вас обох,

Джоні.

P. S. Мені поталанило — я зустрів того ескімоса, друга Джейка Пітерсена, його звуть Mem Кігалік. Джейк noяснив, де його шукати, але яй не сподівався, що він там буде. Ескімос розповів мені, що росіяни також шукали аномалію — на початку року він побачив на хребті якогось чоловіка і декілька днів непомітно спостерігав за ним, бо здогадався, що тому треба. Яквін й очікував, той хлопець був російським шпигуном. Більше він нічого мені не сказав, але в мене склалося враження, що він убив того чоловіка. Він описав мені цю штуку — вона схожа на діру в повітрі, на якесь вікно. Дивлячись крізь неї, можна побачити інший світ. Але відшукати її нелегко, бо той світ виглядає так само, як цей: скелі, мох і таке інше. Це віконце розташоване на північному березі невеликого струмка, приблизно за п'ятдесят кроків від високої скелі, схожої на ведмедя, що став на задні лапи. Координати, що дав мені Джейк, не зовсім правдиві —