Читати книгу - "Ніжно відданий Декстер"

— Я скоро повернусь. — сказав він і вийшов з машини.

— Кайл! — вигукнула Деб, але він лише махнув їй рукою і пішов прямо до передніх дверей будинку. — Лайно. — пробурмотіла Деб, коли Кайл постукав у двері, поглядаючи на темні хмари, що сповіщали скору грозу.

Двері відчинилися. З-за них виник невисокий, кремезний чоловік зі смаглявим обличчям і чорними, спадаючими на чоло волоссям. Чатскі сказав йому щось, і якийсь час вони обидва стояли нерухомо. Менший чоловік спочатку подивився на вулицю, а потім підняв очі на Кайла. Той повільно витягнув із кишені руку і показав щось темноволосому. Гроші? Смуглявий чоловік глянув на те, що демонстрував йому Кайл, і відчинив двері. Чатскі увійшов до хати, і двері зачинилися.

— Ну і лайно. — повторила Деб. Вона почала гризти ніготь, звичка, яку я не бачив із того часу, коли вона ще була підлітком. Ніготь, судячи з усього, був смачним, оскільки, покінчивши з першим, Дебора перейшла до наступного. Вона була на третьому, коли двері відчинилися, і з них вийшов Кайл, він посміхався і махав рукою. Двері будинку зачинилися і він тут же зник за стіною дощу, оскільки небеса нарешті таки розверзлися. Кайл протупав до машини і ковзнув на переднє сидіння машини, будучи при цьому уже повністю промоклим.

— Прокляття! — видихнув Кайл. — Я повністю мокрий!

— Що за чортівня було оте все? — почала вимагати Дебора.

Чатскі підняв брови, хитро подивився на мене і, змахнувши волосся з чола, сказав:

— До чого ж елегантно вона висловлюється, чи не так?

— Кайл, будь ти проклятий!

— Запах аміаку, — промовив він. — Ні хірурги, ні професійні хімчистки даною субстанцією не користуються.

— Ми це вже чули! — випалила моя сестричка.

Кайл посміхнувся.

— Але аміак використовують для виробництва метамфетаміну. Виявилося, що цим і займалися оті хлопці.

— Ти зайшов прямо у метову кухню? Що, до диявола, тобі там знадобилося?!

Він посміхнувся і вийняв з кишені пакетик:

— Ось, прикупив трохи мету.

Глава 13

Дебора мовчала майже десять хвилин; вона просто вела машину, зціпивши зуби і дивлячись прямо перед собою. Я бачив, як грали її жовна і напружувались м'язи. Знаючи її як ніхто інший, я розумів, що вибух був неминучим, але оскільки я був недостатньо знайомим саме із закоханою Деббі, то не міг припустити, коли саме це може статися. Жертва майбутнього розплавлення сиділа поруч із нею і теж мовчала. Чатскі тихо милувався ландшафтом і здавався щасливим.

Ми майже доїхали до другої адреси, проїжджаючи в тіні Сміттєвої Гори, коли Деб нарешті вивергалась.

— Сране чортярство, це незаконно! — крикнула вона, шльопнувши для наголошення долонею по керму.

Чатскі поглянув на неї зі слухняною ніжністю.

— Так, я знаю.

— Я довбаний поліцейський офіцер, що приносив присягу закону! Я дала присягу покінчити з таким лайном, а ти...! — схоже, Деб була настільки обуреною, що вдавилася кінцем власного речення.

— Я повинен був переконатися, — холоднокровно промовив Кайл. — І це, як мені здається, було найкращим способом.

— Мені слід було б начепити на тебе наручники!

— Це було б потішно.

— Ти — сучий син!

— Це найменше, що я можу собі дозволити.

— Я не стану сприяти твоїм довбаним темним нахилам!

— Ні, не станеш. Я не дозволю тобі, Дебора.

З її грудей із свистом вирвалось повітря, і Дебра повернулася, аби спопелити Кайла поглядом. Він зустрів її очі. Мені ніколи не доводилося бути свідком мовчазної бесіди, і перший спектакль був карколомним. Погляд Деб метався з правого боку обличчя Кайла на лівий і назад. Він же просто дивився на неї, спокійно і не кліпаючи. Елегантна і навіть захоплююча картина; не менш цікава, ніж той факт, що за мовчазною дискусією Дебора забула, що була за кермом.

— Не хочу перебивати, — сказав я, — але чи це не фургон із пивом прямо перед нами?

Дебора миттєво подивилася вперед і вдарила по гальмах, дуже вчасно, аби ми не вдарилися в бампер зі стікером «Міллер Лайт».

— Я повідомлю цю адресу в Поліцію моралі, — сказала вона. — Завтра ж.

— Прекрасно. — промовив Чатскі.

— А ти викинеш цей пакет.

Він поглянув на неї із подивом.

— Він обійшовся мені в дві штуки.

— Ти його викинеш!

— Добре. — сказав він.

Вони знову почали витріщатися один на одного, поклавши на мене обов'язок спостерігача за летальними пивними фургонами. Все ж, було приємно бачити, що все вляглося і відновилася вселенська гармонія, тож переконавшись в думці, що любов завжди перемагає, ми могли знову зайнятися пошуками жахливого монстра тижня. Ми котили крізь залишки грози по швидкісному шосе з почуттям глибокого задоволення. Коли ми звернули на дорогу, яка привела нас до серії кривих вуличок, із хмар почало пробиватися сонце. З усіх цих вуличок відкривався приголомшливий вид на гігантську купу відходів, відому як Сміттєва Гора.

Будинок, який ми шукали, знаходився в центрі того, що могло би бути останнім рядом будинків напередодні краху ери цивілізації і воцаріння ери покидьків. Будинок стояв на самому вигині вулиці, тож нам довелося двічі повз нього проїхати і переконатися в тому, що ми шукаємо саме його. Це була скромна будівля блідо-жовтого кольору з білою окантовкою і відмінно скошеною галявиною перед фасадом. На стоянці поруч із будинком, так само як і на під'їзній алеї, машин не було, а плакат із написом «Продається» був заклеєним іншим, на якому яскраво-червоними буквами було накреслено «Продано».

— Може, він ще не в'їхав. — висловилась Дебора.

— Він повинен десь жити, — заперечив Чатскі, і з його логікою сперечатися було важко. — Зупинись. У тебе знайдеться блокнот?

Дебора припаркувала машину і нахмурилась.

— Під сидінням. Але він мені потрібен для роботи.

— Я його не вкраду, — пообіцяв Кайл і, порившись під сидінням, витягнув металеву дощечку з затискачем. Під затискачем знаходилась пачка з різними офіційними бланками. — Ідеально. Дай-но ручку.

— Що ти збираєшся робити? — запитала вона, простягаючи дешеву кулькову білу ручку з синім наконечником.

— Ніхто ніколи не зупиняє хлопця із такими прибамбасами. — з усмішкою сказав Чатскі.

І перш ніж ми встигли що-небудь сказати, він вийшов із автомобіля і попрямував по короткій під'їзній алеї із упевненим виглядом і швидкістю бюрократа, цілком відданого своїй справі з дев'ятої ранку до п'ятої вечора.