Читати книгу - "Північний вітер"

Еммі, оті кілька, здавалося б, незначних слів про смерть моєї матері виявилися для мене цілющими. Знову з’явився другий голос, який ставить мені «мої» ж недібрані запитання, дає мені «мої» відповіді, постійно ламає мою самотність і просочується крізь неї. У мене з’явилося негайне бажання підпустити Вас ближче, бути ближчим Вам. Якби Ви в той вечір мали час, так і сталося б, і сьогодні між нами все було б інакше. Таємниць не було би, загадки зникли б. Я одразу по зустрічі повішав би Вам гніт своїх родинних проблем, і ми обоє впали на коліна під цією важкістю. Ніякого дива, жодних ілюзій. Ми б говорили, говорили, говорили, поки нарешті не «вилили душу». І що тоді? Протверезіння. Як можна впоратись із безпосередністю зустрічі, якщо досі не мав такого досвіду? Як би ми одне на одного дивилися? Що б ми одне в одному побачили? Що б ми одне одному сьогодні писали? Чи взагалі писали б?

Еммі, я боюся втратити свій другий голос, я боюся втратити голос на ім’я Еммі. Я хочу його зберегти. Я хочу бути з ним обережним. Цей голос став мені необхідним.

Ваш Лео.

Три години потому

RE:

Повернімося до моєї улюбленої теми: прикро, але МЕНІ НЕ БАЙДУЖЕ, КОЛИ І З КИМ, ЯК ЧАСТО І ЯК САМЕ ВИ ЗАЙМАЄТЕСЯ СЕКСОМ! Коли мене вже обрали «другим голосом» когось, то маю право висловлюватися, якщо про це зайде мова, судити про те, коли і з ким, як часто і як саме займається сексом цей хтось. (Причому мушу визнати, що момент «як саме» до цього часу турбував мене набагато менше, любий Лео. Але нічого, ми це надолужимо.) Тепер залишаю Вас на одинці із Вашим «першим голосом». Продовження вже завтра.

Цілую. Еммі.

Півтори години потому

AW:

Дозволите мені трохи побути цинічним, моя мила Еммі? Уявімо, я виявився б «чубатим чудовиськом» з кафе «Г’юбер»: Вам також не було би байдуже, коли і з ким, як часто і як саме я займаюсь сексом? Іншими словами: Вам не байдуже, коли і… тощо, лише тому, що Ви у своїх листах звертаєтеся до певного ідеалу чоловіка, і Вам не може бути байдуже, попри подружнє щастя з Бернардом, коли і з ким… тощо? У цьому разі це лише підтвердить мою теорію, що ми навзаєм є голосом нашої фантазії. Чи не прекрасно це? Чи не варто тоді залишити все як є?

Наступного дня

Тема: Перша відповідь

Любий Лео, знаєте що я в Вас ненавиджу? Оці Ваші формулювання, коли йдеться про мого чоловіка. «Попри подружнє щастя з Бернардом» — це що за нісенітниця? «Подружнє щастя» звучить (і Ви це навмисне робите!) як «здійснення подружнього обов’язку взаємного втамування статевого інстинкту». Або ж «узаконене працівниками РАЦСу проведення регулярних статевих зносин з обміном біологічними рідинами». Любий Лео, Ви здіймаєте на кпини мій шлюб! Це неприпустимо. Припиніть негайно!

Сорок п’ять хвилин потому

AW:

Еммі, Ви безупинно говорите про секс. Це вже якась патологія!

Годину потому

RE:

Любий мій друже, я ще й не починала говорити про секс. Про це якраз Ви вчора заговорили. Ось, наприклад, про «еротичні картинки», коли Вам знадобилося два заперечення, щоби сказати мені, що це не означає, що у Вас не виникають еротичні фантазії, коли Ви про мене думаєте. Отакий він Лео! Інший би сказав: «Еммі, у мене інколи бувають еротичні думки про Вас!» А Лео Ляйке каже: «Це не означає, утім, що коли я про Вас думаю, у моїй уяві не зринають еротичні картинки з Вами». А тоді Ви дивуєтеся, що я не відходжу від цієї теми? Не у мене патологія, а у Вас дивна поведінка, любий Лео! Тож не розумію Ваших пасторсько-врочистих розумувань про секс. Цитата: «Проте я про них Вам не розповідаю». Він не хоче мені розповідати? Що ж то можуть бути за такі фантазії, про які не можна розповідати, питає себе Еммі. Нехай би пояснив мені.

Двадцять хвилин