Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Спомини 📚 - Українською

Читати книгу - "Спомини"

997
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Спомини" автора Йосип Сліпий. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 334
Перейти на сторінку:
до Львова на теологію. Він був першим, що вчився в школах зі Заздрости. Другим був отець Тимотей Василевич (Сліпий), син дядька Василя Сліпого і тітки Францішки Дичковської[106]. Третім був Іван Слободяник,[107] що перервав гімназійні студії і був учителем у Вишнівчику, Завалові і в Станиславові, в приготовчій гімназійній клясі. Четвертим був Юліян Мушинський, поляк, мій кревний через свою маму, Анну Дичковську. П’ятим був брат Тимотея, д-р Родіон Сліпий[108], шостим був я, а сьомим — отець Микола Дичковський[109] і опісля численні інші.

Митрополит подивляв гарне помешкання на селі і приймав там людей з різними парохіяльними і народніми справами. Під час від’їзду Митрополита пращало його багато процесій і бандерій, і він, якщо не милюся, вернувся зі Заздрости до Струсова, а опісля через Дарахів поїхав до Зарваниці.

Хоч я був слабого здоров’я, одначе, як тямлю, не хорував. Раз тільки зробилося мені дуже погано в школі і мене відвели додому, я зачав мліти, але то перейшло безслідно. Друге, то була недуга кору чи віспи. Хоч я був щеплений, то все-таки переходив її важко, бо мав високу горячку, і мабуть приїздив лікар Гразделік зі Струсова. Третій такий випадок, то було звихнення руки. Десь вночі, <мене переносили>[110] неуважно сплячого, і тоді, не знаю, в який спосіб, я звихнув собі руку. Рано я не міг вже нею рухати. Закликали тоді стару женщину Феліксиху, яка натягала мені руку, а це дуже боліло — так, що я плакав попід небеса. Пригадую собі, що тоді, щоби мене забавити і відірвати від плачу, мати запровадила мене до другої кімнати, де відбувалось якесь зібрання, бо приїхали були якісь відпоручники з Теребовлі, через Пантелиху. Один з них держав на коліні маленького зайчика. Коли я спитав, що то таке, почув відповідь, що це зайчик. Я не розумів того слова, бо в Заздрості зайчика називали “сплюх”. Коли опухлина від звихнення не уступала, то брат Микола повіз мене візком до Застіноча (Бернадівка, Застіноче, Острівець — це давні княжі оселі). Тоді перший раз я їхав вздовж великої ріки Серету і зобачив Теребовельські гори, з яких добували червоний камінь на фіґури і пам’ятники. Ми заїхали на обійстя до якоїсь старшої жінки. Вона була дуже лагідна, розв’язала мою руку, зняла її з перев’язки на шиї, загріла сироватки, що остає по відгріттю квасного молока і по відділенню сиру. Я держав руку з кільканадцять хвилин у сироватці, вона легенько натискала на кість так, що рука прийшла до нормального стану.

Я тоді перший раз побачив чуже село. Там не було ні столів, ні великих стаєн, ні стоділ, але муровані хати і невеличкі господарські загороди. Нераз їздив я також з батьками на Службу Божу зі Заздрости до Струсова, бачив розлогі поля і передусім Бернадівські поля виглядали мені, як помальовані різнобарвно довгі смуги: зелені, жовті, чорні. Видно, що хлоп’яче око було ще нерозвинене. Звичайно було це літом. Струсівська церква була невелика, і Служба Божа правилася за церквою, під березами, бо приходило багато людей, і співом народу провадив хор. Було це недалеко палат і парку ґрафа Голуховського.

Другий раз їздив я з братом Миколою до Микулинець, до окуліста. Ми їхали через Ладичин і Конопківку. Ладичинські обійстя видавались мені маленькими в порівнянню до заздрістянських. Навпаки конопківські доми вже були побудовані симетрично, віддалені від себе цвітниками, з гарно помальованими вікнами. Ми переїхали через міст на Сереті, я бачив тоді ґрафську палату нагорі. Ми

1 ... 30 31 32 ... 334
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спомини», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спомини"