Читати книгу - "Загибель Уранії, Микола Олександрович Дашкієв"

— Кгм… Ну, так слухай: я добув антиречовину!

— Антиречовину!? — з надмірним захватом підхопила Тессі. — Та не може бути!

— Послухай, Тессі, ти ніколи не вміла брехати і, на щастя, ще не навчилася. Про антиречовину ти маєш приблизно таке уявлення, як я про твої міоми, пункції та регенерації. Отож краще сиди мовчки, слухай… а якщо заснеш, як тоді, коли я розповідав тобі про мезони, то візьму ремінець і…

— Ні, ні, таточку! Слухатиму пильно, мовчки… і не засну!

— Гаразд. Так ось: ти знаєш, що, крім електрона, є ще одна часточка такої самої маси, але з протилежним знаком — антиелектрон, або позитрон?

— Вивчала.

— Ти знаєш, що, крім протона, є часточка тієї ж маси, але заряджена негативно, — антипротон?

— Чула.

— Але ти не знаєш, що, крім звичайного нейтрона, існує так званий антинейтрон?

— Н-не знаю…

— Хвалю за одвертість. Антинейтрон існував тільки в теоретичних розрахунках. Декаду тому, саме тоді, коли я, розлучившись з тобою, пішов до лабораторії, ми з Кольріджем уперше в світі добули антинейтрони, та ще й не окремі, а таким потужним пучком, що я навіть злякався.

— А чого ж ти злякався? Мабуть, слід би радіти?

— Не поспішай, Тессі, не поспішай! Я й досі не знаю, радіти мені чи плакати… Ти не забула, з чого складається атом першої-ліпшої речовини?

— Не забула, таточку! — зітхнула Тессі. — Ти втовкмачував це мені з дитинства! — Вона заплющила очі й заторохтіла, копіюючи, певно, якусь із шкільних подруг: — Позитивне ядро атома складається з нейтронів та протонів, навколо нього обертаються негативно заряджені електрони, задовільно, сідайте, дякую…

— Чудово! А що коли взяти антипротон, антинейтрон і антиелектрон та й побудувати з них антиатом?

— Ну, то антиатом і буде, — бадьоро відповіла Тессі.

— Чудесно!.. — Круглі професорові оченята заблищали хитро, немов під час дискусії з справжнім опонентом. — А якщо з'єднати ці антиатоми в антимолекули, ну… — він притяг до себе пляшку вина і налив у кришталевий келих. — Ну, у формі отакого келиха, скажімо… Що буде?

— Буде, шановний професоре, антикелих. Антикришталевий, антипрозорий, антивисокий, антивузький. І буде він сповнений антивином — дистильованою водою або… або рициною… Татуню, любий, я нічого, нічого не розумію в усіх оцих «анти». Та й навіщо вони мені?!

Сумовито й любовно дивився Торн на свою дочку. Йому було приємно, що вона отака життєрадісна, і водночас прикро, що між ними ніколи не буде єдності думки, порозуміння людей одного фаху.

— Тессі, Тессі! Коли б це почула твоя мати!

Дівчина вмить посмутніла, похитала головою:

— Не треба, тату. Адже я виконую її волю…

— Так, не треба… — Торн зітхнув, погладив долонями свою кулясту голову. — Ти зовсім така, як була вона… і протилежна в усьому. Коли хочеш знати, честь відкриття антиречовини належить не мені, а твоїй матері. Вона теоретично довела існування нової форми матерії ще тоді, коли тебе не було на світі. І ось тепер…

— Не треба, тату… Ти почав говорити про антикелих.

— Ну, гаразд. Антикелих… Якби отут, на столі, з'явився такий антикелих з уявним антивином, то… Доню моя, ми не встигли б на нього й глянути! Через дві десятимільярдні частки секунди спалахнуло б таке сяйво, гримнув би такий вибух, що все довкола, скільки сягає око, було б знищене… Страшна це річ, антиречовина!

— І ти… її створив?

— Так, моя люба, — він підняв келих, подивився крізь нього на вогні своєї велетенської лабораторії. Сказав тихо: — Я п'ю за найвидатніше досягнення науки Атомної ери. Ти знаєш: я ніколи не вихвалявся. Але те, що я зробив тепер, не може рівнятися ні з чим.

Приголомшена Тессі мовчала. Вона дивилася на свого батька з шанобливим острахом. У присмерку його незграбна постать зливалася з навколишніми предметами. І тільки мерехтливі вогні ліхтарів, відбиваючись в опуклих скельцях окулярів, надавали силуетові загадкового, зловісного виразу.

— Не думай, доню, що антиречовина — щось надприродне. Тепер я знаю, що у нескінченному Всесвіті є цілі зоряні системи з антиречовини. Які закони існування цього виду матерії, чи може існувати антибілок, отже, так би мовити, й антижиття — нині сказати не можна. Єдине, що передбачила твоя мати теоретично, а тепер я ствердив практично, це те, що дві такі форми матерії не можуть співіснувати в одному просторі одночасно. Якщо стикається речовина з антиречовиною, відбувається блискавично швидкий процес сполучення — так звана анігіляція. При цьому виділяється просто-таки неймовірна кількість енергії у вигляді світла й тепла.

— Дуже цікаво… і страшно, — Тессі замислилась. — А як же зберігати таку антиречовину?

Торн не квапився з відповіддю. Він припалив люльку, кілька разів глибоко затягся. Сказав урочисто:

— Я добився цього, Тессі. Коли хочеш знати, в цьому й полягає моє відкриття… Ну, гаразд. Ходімо.

— Куди, тату?

Жевріючий вогник люльки прокреслив дугу в напрямку до лабораторії

— Не боїшся?

— Ні, тату.

— Про те, що побачиш, — нікому ані слова.

— Так.

Це вже вдруге батько запрошує свою дочку відвідати лабораторію, куди заказано вхід навіть самому президентові Монії. Три роки тому Торн похвалився першим у світі атомним двигуном. Він сяяв од щастя, торочив Тессі про кванти й атоми, коефіцієнт корисної дії та захисні гарантії, а вона слухняно кивала головою і полохливо відсувалась од екрана аеродинамічної труби, на якому виднілась оповита димом червона сигара — перша, ще недосконала модель майбутньої космічної ракети.