Читати книгу - "«І бачив я звірину...», Віктор Васильович Савченко"

До жінок байдужий. Йому досить і власної дружини, але і їй приділяє не надто багато уваги; часом поводився з нею брутально, що спричинило до її самогубства.

Мстивий. Ніколи, нікому й нічого не пробачає. Помститься хоч через двадцять років.

Чи має якесь захоплення?

Має — велике, що поглинає його всього. Влада! Жадоба влади. Головною перешкодою на шляху до влади був Ленін. Тому-то й зрадів він його смерті. Свою радість не приховував навіть від особистих секретарів. Та на зборах і засіданнях вдавав убитого горем, проголошував брехливі промови, клявся у вірності вождеві. «Який же ти мерзотник!»— думав я, спостерігаючи за ним,»— напише колись його особистий секретар Б.Бажанов, якому пощастило втекти за кордон.

Поміж семи голів звірини, які рвалися до абсолютної влади, він виявився найспритнішим. Йому пощастило відштовхнути від стерна нової імперії навіть другу за значущістю голову. 21 січня, коли помер Ленін, Троцький саме лікувався на Кавказі. Скориставшись із цього, Сталін надіслав йому телеграму, в якій назвав неправдивий день поховання. У такий спосіб вождь революції № 2, якого не було на похороні, випав із спадкоємців на престол, мовляв, навіть попрощатися не прийшов.

3. «Не бійся жодних спокус, жодної свободи, не тільки зовнішньої, громадської, а й особистої, бо без другої неможлива й перша. Одного бійся — рабства, і найгіршого з усіх рабств — міщанства, і найпоганішого з усіх міщанств — хамства, бо раб, який став царем і є хам, а оцарений хам і є чорт, справді страшний, страшніший від того, що його малюють, грядущий князь світу цього, Грядущий Хам.» Це дореволюційне пророцтво російського письменника Д.С.Мережковського (памфлет «Грядущий Хам») проектується на всі сім голів звірини, але найточніше відображує сутність Сталіна.

Не замислився тільки майстер історичного роману ось над чим: до 1861 р. переважна більшість людності Російської імперії була кріпаками, тобто рабами. Їхні діди й прадіди, аж до тих, хто народився після 1497 року, також були кріпаками. Десятки поколінь народжувалися і вмирали, не звідавши, що таке воля. Рабство тут стало спадковою прикметою. Навіть після скасування кріпацтва 1861 р. на світ продовжували народжуватися раби — за характером, світоглядом, вчинками, принижені на генетичному рівні. А така людина носить у собі заряд протесту, усвідомленого чи неусвідомленого бажання помсти. На цьому полі часом з’являлися і світлі людські сутності, але то — скоріше виняток. Загалом же то — нива, на якій проросте міщанство, а вже на ньому з’являться зловісні плоди, які, дозрівши, отруять усю землю. Ці плоди вистигнуть у ніч людства — в період між 1850-м і 1950-м роками, отримавши могутній стимул від астральної аури планети — Темного сателіта, активність якого буде максимальною, а концентрація найгустішою за 25920 років. Ненависть, бажання помститися за кривди роду, племені спалахнуть у кожній людині. Надто в інородцеві, який зазнав подвійного приниження.

Чому імперія, яка підкорила десятки етносів, в один час опинилася під владою вихідця саме одного з підкорених народів? Чи була тому альтернатива? Була — але інший інородець — Троцький. Отож двічі принижений раб, «Великий Хам», «князь світу цього» опинився на престолі Російської імперії не випадково.

«Знайти в його характері якісь симпатичні риси дуже важко — принаймні мені це не пощастило,»— напише про Сталіна Б.Бажанов.

1. У розділі «Число звірини» знайдено ключ до таємниці «Об’явлення…». Це, власне, знак, який «викликає в свідомості початок, причину і наслідок, що виходять від Бога, відображаються і в сліпій природі, і в свідомості людини, і у світі чистих духів.» Ключем є число 18. З його допомогою ми підняли, ні поки тільки відхилили, покривало над апокаліптичними пророцтвами, про які йдеться в гл. 16 «Сім чаш гніву Божого нищать землю.» Спробуємо й далі відмикати потаємні тексти.

Одразу слід сказати, що помиляється той, хто за числом 666 сподівається побачити тільки конкретну історичну постать. Вона-бо — постать може виявитися лише мізерною видимою часткою великого невидимого лиха.

Помилявся і Ф.Енгельс, один із двох головних творців сатанинської релігії. Цікаво знати, що його найбільше бентежила гл. 13, де називається число звірини. Дослідження Енгельса базуються на висновках тюбінгенської теологічної школи, котра стверджувала, що звірина, число 666 це — імператор Нерон. У цьому числі буцім-то зашифроване ім’я імператора. Слова «кесар Нерон», написані давньоєврейськими літерами і перекладені на відповідні до літер числа, складають суму 666. А в гл. 13, як вважає Енгельс, передбачене повернення Нерона, який не помер після пожежі в Римі, а десь сховався. До речі, Нерон помер у 68 р. н.е.

Треба сказати, що у древньоєврейському алфавіті деякі літери мають одне число, якщо вони стоять на початку чи всередині слова, й інше, якщо вони стоять у кінці слова. Так, літері «Нун» (н) на початку слова «Нерон» відповідає число 50, а в кінці — число 70. Тобто слово «Нерон» може бути прочитане по-різному. Втім, можливо, ті, хто цю розгадку пропонує, врахували й цей момент.

Багато дослідників датують час написання «Об’явлення…» 69-м роком н.е. За церковними ж даними це — 95 р. н.е., тобто після двадцяти семи років по смерті Нерона. Нащо було пророкові обгортати в щільну метафоричну тканину недавні події? Яке ж це пророцтво, якщо воно пророкує події минулого?

Енгельс вважав, що десять рогів на звірині, то кількість римських імператорів. Але ж число десять (рогів) св. Іван запозичив із пророцтв Даниїла (Дан. 7; 7). Отже, події в Римській імперії міг пророкувати хтось, хто жив до часів Римської імперії. Це Даниїл. Пророцтва ж Даниїла щодо десяти рогів св. Іван використав лише як аналог. Так само він використав біблійні пророцтва щодо Вавілону. До речі, це свідчить про циклічність і повторюваність (за тим самим сценарієм) історичних подій.

Поза всяким сумнівом, Енгельс був видатним ученим. Але витоки християнства він досліджував від сатани. І, отже, не міг піднятися вище матеріалістичного розуміння символіки св. Івана Богослова. Щоб його збагнути потрібні не тільки