Читати книгу - "Чоловік на годину, або Ненавиджу 8 Березня!, Ялинка Ясь"

Пам'ятаю, згодом змогла відірвати руки від його шиї і він сховав їх під свій светр. Замерзлі руки торкнулися гарячого тіла і мене почало лихоманити.

Він мені дуже допоміг! Врятував! Я б, напевно, випала з тієї кабінки, а він, ризикнувши життям, переліз до мене на величезній висоті! Відігрів, відпоїв коньяком і, здається, зацілував.

Я часто уявляла собі обличчя свого рятівника, але воно не складалося у певні риси, залишаючись розмитим. Навіть не пам'ятала, чи подякувала йому.

-Стасичку… невже… але як… – цей спогад знову привів до сліз. Так стається завжди, коли я намагалася комусь розповісти про той страшний день.

-Я, маленька, я... йди до мене, - мені відкрили обійми, які вже стали рідними, і в які я з вдячністю впала, ледве не проливши шампанське. Як тоді, сховала обличчя на його грудях, - коли ми спустилися на землю, я посадив тебе на лаву і відійшов до хлопців всього на одну хвилину, забрати сумку, але коли повернувся - від тебе і слід простирав, - сказав гірко, - чому ти пішла?

-Я не пам'ятаю... прийшла до тями тільки наступного дня вранці і одразу звалилась з високою температурою. Провалялася два тижні з ангіною та отитом.

-А я шукав тебе. Довгий час щодня приходив до того атракціону. Залишив свій номер телефону всім співробітникам із проханням дати його тобі, якщо з'явишся. Але ж ти не з'явилася.

-Що ти! Я досі до атракціонів і близько не підходжу! До самої смерті не забуду той жах! - і пригорнулася ще міцніше до чоловічих грудей.

-А шкода... - зітхнув він, - стільки б часу заощадили...

-Як ти мене впізнав тоді? Розкажи, - попросила його, - я майже нічого не пам'ятаю, крім того, як ти з'явився, посадив собі на коліна і напував коньяком.

-Ми святкували день народження дружини друга. Спершу пили у них вдома, а потім вирішили пройтися. Дівчата потягли на оглядове колесо. Я тебе побачив, коли закінчували перше коло. Впізнав одразу: те ж чорне волосся, задумливий погляд, фігурка, наче у ляльки, попка… Коротше, вмовив наших на ще одне коло і вже не зводив з тебе очей. Але ти нічого не помічала, як заворожена дивилася в далечінь. А потім та поломка… - він стиснув мене міцніше, наче теж переживав той момент ще раз, - як же ти налякала мене! Коли я побачив, що ти сповзаєш із сидіння, я ледве не посивів! Як божевільний кинувся на ті поперечини і поліз. Наші всі - вмить протверезіли! Хлопці казали мені що робити, підбадьорювали. Загалом добре, доліз. Першу частину, так би мовити, зустрічі, теж пам'ятаю погано. Був такий радий, що встиг і ти не вивалилася, що просто схопив тебе в оберемок і тримав. Потім ніс всяку нісенітницю, яка ти гарна, як я… люблю тебе, що шукав тебе…

Я підняла на нього щасливе заплакане обличчя і прошепотіла:

-Ти... просто так це казав? Щоб мене заспокоїти?

-Дурненька моя, - Стасік погладив мою щоку і сказав, - я з першого класу тебе люблю...

-Я і справді дурненька! А ти мій герой! Найкращий! -поцілувала його міцно-міцно, - а потім? Що було?

-Цілував тебе, за що мене, до речі, покинула дівчина, - він засміявся.

-Яка дівчина? - не зрозуміла я.

-Марина. Вона була в сусідній кабінці, коли я поліз рятувати тебе.

-Нічого собі! Вибач…

-Ну що ти, всі вони, ті дівчата, з якими я зустрічався, не були тобою. Так що я не засмутився.

Я поклала голову йому на груди і глибоко замислилась. Чому так склалося життя, що я пройшла повз настільки сильного кохання і нічого не помітила? Прожила багато років у гіркій самоті і він, виявляється, теж…

-І що, ти не був одружений? - запитала.

-Кілька разів майже був. Але в останній момент стосунки псувалися. А ти?

-І я. Того дня на атракціон пішла лише тому, що хотіла забутись. – довелося розповісти йому про випадок з Олексієм.

-Якби ти знала, як я лаяв себе, що залишив тебе саму! Не треба було відходити ні на мить! Вирішив, ідіот, попрощатися із друзями, забрати свої речі. А ти втекла…

-Який там втекла! Не пам'ятаю навіть, як потрапила додому!

Ми помовчали.

-Послухай, а як учора ти потрапив до моєї квартири? - згадала головне питання, з якого варто було б почати.

-Ах, це... Пару тижнів тому побачив тебе на зупинці. Спочатку не повірив, вирішив примилився. За день побачив ще раз. А потім ще за кілька днів тому у магазині. Пішов слідом, побачив у яку квартиру увійшла. Спостерігав за тобою якийсь час, щоб зрозуміти, чи є чоловік. Чоловік не намалювався. Тому причепурився, купив букет та шампанське і пішов будувати долю! – посміхнувся.

-А я тебе хвать за комір і давай спокушати...

-Ага! Це було чудово, дякую, що ти мене спокусила! - і цмокнув у верхівку, посміюючись, - даремно тільки хвилювався, поки йшов.

-А ти не подумав, що я хвора на голову? Накидаюсь на першого зустрічного!