Читати книгу - "Леді для герцога, Неталі МакКензі (Netaly McKenzie)"

        - І їй вистачило нахабності звинуватити мене! - продовжував Крістофер не звертаючи на спроби Бенса вибрити його і при цьому не поранити. 

       - Нечувано, Ваша світлість.

       - І після цього, без жодного слова на прощання, гордо забралася геть!

       - Обурливо, Ваша світлість.

       Крістофер сконцентрував свій погляд на Бенсові та примружив очі:

       - Ти що глузуєш наді мною?

       - Що Ви? Як можна, Ваша світлість.- автоматично відповів слуга.

       - Ти хоч чув про що я тобі розповів? - зірвався з місця Крістофер та схопивши рушник із плеча почав стирати мильну піну, яка лишилася в місцях, які все ще були поголені.

       - Однозначно, Ваша світлість. - на обличчі Бенса грала легка посмішка. Він стояв із піднятою рукою в якій все ще було лезо для бриття та уважно спостерігав за герцогом, який нервово проходив кімнатою.

       - Значить ти розумієш моє незадоволення…

       - Мілорд, я розумію, що леді Грейсон виявилася гідною Вас, але при цьому не шукає прихильності, оскільки це роблять інші леді. І тим самим підігріває Ваш інтерес до себе. Крім того, я розумію. що якщо ми не завершимо гоління, то Ви виглядатимете вкрай дивно. Що не може не помітити жодна леді.

       Крістофер механічно повернув голову до дзеркала і помітивши неголену щетину скривився та сів на стілець. Бенс взявшись за пензлик знову намилив обличчя та продовжив його голити. 

      На щастя Бенса кілька хвилин Крістофер сидів мовчки обдумуючи слова які йому сказав слуга.  Герцог сумнівався щодо того, чи гідна Сара його. Та й взагалі не зрозуміло до чого це було сказано. Але думка про те, що цікавість нею зявилася через те, що він її не цікавить — мала право на життя. Зазвичай жінки змагалися за його увагу. Але не Сара. Вона була іншою. То можливо варто привернути її цікавість? Так би мовити “вибити клин клином”. Щойно Сара почне активно цікавитись ним, герцогом, — пройде його власна цікавість. Герцог переможно посміхнувся. Рішення виявилось простим. Залишилось лише втілити в реальність задумане. 

      За пів години Бенс завершив процедуру і герцог попрямував до кабінету. Тепер вже свого кабінету. Дитиною він рідко тут бував. Але після того, як він прибув до маєтку, саме ця кімната стала його улюбленим місцем. Тут, як і у всьому маєтку панували велич та розкіш. Дорогі меблі із червоного дерева. Софа, обтягнута шкірою. Вона стояла у ніші в стіні. Сама ж ніша, як і уся кімната, була прикрашена ліпниною з позолотою. Але її особливістю було її оздоблення. По краях ніші височіли гіпсові дерева, розфарбовані аж надто натурально. А під стелею над нею сиділи кілька янгелят під парасолькою. Крістофер пам’ятав, як він вперше побачив цю нішу. Тоді йому здалось, що він перенісся в інший світ. Навіть пробував своєю дитячою рукою листя, чи не справжнє воно. Ця ніша була гордістю герцога, як і кришталева люстра посеред кімнати. Зараз же сидячи в широкому різьбленому кріслі та прокручуючи склянку з золотистою рідиною, герцог крізь примружені очі вдивлявся в нішу. Цікаво, що б сказала Сара про неї?

       Крістофер скрутив головою, наче струшуючи сонливість. Зараз не час думати про уподобання Сари. Перше, що потрібно було зробити — це дати леді скучити за ним. За ці кілька днів їх зустрічей було надто багато. Отож сьогоднішній день він проведе на відстані від цієї леді. Зрештою, у нього тут зібралось досить багато справ, яким потрібно було виділити увагу. Випивши залишки бренді він на швидку руку написав записку із вибаченнями. Подзвонивши у дзвінок він вручив конверт Бенсу з чітким розпорядженням доставити записку як найшвидше. Щойно двері за вірним слугою закрились, герцог взяв до рук документи, які були складені на краю стола. Маєток потребує його уваги. До того ж справи чудово відвертають від зайвих думок.