Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Гарантія на кохання, Tama Lisn 📚 - Українською

Читати книгу - "Гарантія на кохання, Tama Lisn"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гарантія на кохання" автора Tama Lisn. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 66
Перейти на сторінку:

- Як ти це зрозуміла?

- Чула звук машини, що від'їжджала. Він поїхав, а його машина залишилася в гаражі.

- Ясно. Давай камери подивимось. - Запропонувала я.

- Не вийде.

- Чому?

- Вони не працюють.

- Як це? - Дивуюсь. - Жодна?

- Веня так сказав. - Мачуха знизала плечима. - Він збирався зайнятися цим питанням.

- Тебе не насторожив той факт, що він пішов без портфеля?

- Щоправда? - Вирячила вона очі. - Я навіть уваги на це не звернула.

- А коли він тобі повідомлення написав?

- Наступного дня.

- І все?

- Все.

- Гаразд, я піду.

- Куди? Ти втекла від того чоловіка?

- Так, мені треба знайти тата.

- Тоді залишайся тут, це і твій дім також.

- Дякую, але мене тут швидко знайдуть.

- Розумію, Коваленко не схожий на людину, яка відстане так одразу по-доброму.

- Леро, насправді ти можеш мені допомогти. - Одна ідея спала на думку.

- Що мені зробити?

- Де твоя червоненька машина, та, що ти раніше на ній їздила. Ти її продала?

- Ні. Вона у місті.

- В місті?

- Так. Я орендувала гараж в гаражному кооперативі, не змогла продати. Тобі потрібна машина?

- Так, я можу її взяти?

- Звичайно, зараз адресу напишу та принесу ключі.

Валерія пішла, а я продовжила розбиратися із сейфом. Тільки щоб я не пробувала, нічого не підійшло.

Договір та флешки з двома різними бухгалтерськими звітами помістила у пластикову теку та сховала за задньою кришкою стелажа. Так мені буде спокійніше. Ключ і картку вирішила залишити при собі.

- Ось тримай. Вона начебто на ходу.

- Дякую, я розберуся. Піду вже.

- Я проведу тебе.

- Не варто, не привертай увагу та нікому не кажи, що я тут була. Особливо Олександру.

- Ольго, коли це закінчиться? - раптом запитала вона.

- Тоді, коли тато знайдеться.

- Думаєш він живий?

- Сподіваюся.

- Я теж. - Відповіла вона і розплакалася.

- Подивися, ти не знаєш, що це за картка?

Вона витерла сльози й глянула на пластикову картку, яку я щойно дістала із сумочки.

- Ні. Вперше бачу. - Відповіла вона. Тільки мені здалося, що Валерія бреше.

- Ти впевнена? - Перепитала.

- Впевнена.

Вийшла тим самим шляхом, що й прийшла. Закрила хвіртку за собою і побрела дорогою. Викликала таксі, щойно вийшла на центральну вулицю.

- Не боїтеся ходити одна в такий темний час? - Запитав таксист. Водій – чоловік за п'ятдесят із вусами.

- Ні, я живу у цьому районі. Тут люди спокійні, чого мені боятися.

- Бачив я ваших спокійних. Минулого тижня мене якийсь козел підрізав. Я ледве ухилився, ледь дівчину не збив.

- Ого, які пристрасті. Хто ж у нас так ганяє?

- Не знаю. У тридцять восьмому будинку мешкають. Темно-синій седан у них.

Так, стоп, це вже цікаво. У тридцять восьмому домі живу я.

- А коли ви кажете це було?

- Минулого тижня, у неділю начебто. Точно, в неділю. - Глянув щось на екрані навігатора. - У мене виклик був за адресою, вище по вулиці.

- А яка машина?

- Я ж кажу, темно-синій седан, а марку я не розгледів.

- Може номерний знак пам'ятаєте?

- Як же, він так швидко звернув, що я не встиг роздивитись нічого.

- Дивно, не пам'ятаю у нас такої машини.

- Як же? Там ще наклейка на задньому бампері.

- Яка?

- Карти намальовані, гральні.

- Карти? - Здивувалася.

- Так, карти, від десятки до туза. - Пояснив.

- Як тут? - Показала йому пластикову картку з татового кабінету.

- Так, так само намальовано.

- А коли це було?

- А навіщо вам?

- Цікаво, я тут таки живу.

- Десь після одинадцятої, ближче до півночі.

- А хто за кермом був?

- Цього я теж не скажу, я не встиг подивитися.

- Розумію. - Розчаровано видихаю. - А що за дівчина?

- Яка дівчина?

- Ви сказали, що ледве дівчину не збили, що за дівчина?

- А, зрозумів, зрозумів. Ну, дівчина як дівчина, волосся світле і сукня блискуча. Вона стояла на повороті, де я вас забирав. Там ще ліхтар.

1 ... 30 31 32 ... 66
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гарантія на кохання, Tama Lisn», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гарантія на кохання, Tama Lisn"