Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

"Ти - моя" - останнє, що я сказав їй, коли побачив в останній раз.   

Пообіцяв дати місяць і чесно намагався дотримуватися свого слова. Я ж мужик зрештою, а не шмаркач.   

*******

Це була вже третя сигарета за останні десять хвилин. Я дивився на те, як Олівія виходила з дому, вона виглядала як зацькована тваринка, яка раз за разом оглядалася по сторонах і здригалася від кожного шереху. Спочатку йшла, а тільки потім злегка прискорилася.   

Біжи! Біжи, ідіотка! Інакше я не зміг би тебе відпустити. 

Нарешті вона зірвалася з місця, побігла так, що мені довелося придушити в собі бажання рвонути за нею, зупинити, намотати на кулак її шикарне волосся, яке пахло мною, тому що вона вся пахла мною і приволокти її назад у будинок.   

Вона належала мені, повністю, усі її стогони, схлипи, сльози й благання про більше, все це відносилося до мене, стосувалося мене і ця жінка була моєю! Але вона поки ще не усвідомлювала цього!   

Я збирався дати тобі час, адже ти ще не усвідомила, що тільки я буду у твоєму житті, тільки я буду до тебе торкатися, і лише піді мною ти будеш стогнати.   

Минув час твоїх мужиків і твоєї волі. Я дав тобі п'ять років, а тепер ще один місяць. Останній місяць.   

Біжи, Олівія, біжи! Поки я дозволяв тобі це робити...     

Тільки я засміявся вголос, коли зрозумів куди ти бігла. Дурненька, в ліс? Серйозно? Та ти не шукала легких шляхів, а замість того, щоб скористатися дорогою, шукала пригод на свою дупу.   

Твоя дупа... чорт! Мені потрібно було менше про тебе думати, але я не міг.   

Не міг на стільки, що втік вниз по сходах до третього поверху, схопив куртку і ключі й сів у машину. Якщо ти й далі продовжила б так бігти, то вибігла б на вже знайому мені ділянку траси через пів години.   

Виїхав на трасу і вже разів десять намотував кола, повертаючи через суцільну. Нервово курив, а дівчини все ще не було. Хоча, якою вона була дівчиною? Моя жінка. Яка просто зі шкідливості не хотіла прийняти цього.   

Ох, сука, бар'єри й дистанція, якими вона від мене відгороджувалася. Дратувала мене, як і тоді. Буду ламати їх повільно. Буду ламати її повільно і під себе. Поки не здасться.   

Я зупинився і вийшов з машини, щоб вдихнути прохолодний весняний вітер і трохи заспокоїтися. Вже шкодував, що відпустив, хоча пройшло всього нічого. Навіть цікаво стало, яка у мене почнеться ломка завтра? А через день? Чи витримаю я тиждень? Чого мені варто почекати місяць і не заявитися до неї на роботу або додому, щоб трахнути. Та ні, ніяких занять любов'ю я не планував, через місяць це вже буде просто викид чистого адреналіну. 

Закипаючи всередині від злості на себе і від свого тупорилого рішення не бачити її так довго, я навіть не помітив, як відійшов від машини.  Просто йшов і думав, навіть по сторонах не дивився до того, як шкірою не відчув її. Вона стояла на протилежному боці дороги й навіть не звернула на мене увагу.  Приводила себе в порядок після своєї лісової пробіжки, а потім стала ловити зустрічну машину.  

Хотілося повернутися до тачки, сісти за кермо і зупинитися на її запрошення.  Сіла б до мене в салон, то я б їй показав у всіх позах, як на шосе машини збирати.  Якою ж легковажною дурепою вона була... Тільки за це захотілося покарати її кілька разів по дупі, як маленьку дівчинку. Але замість цього я продовжував стояти й дивитися.  Бачив, як зупинилася машина, а за кермом був якийсь дід.  Бачив, що вона сіла назад, закуталась і закрила очі, а потім різко відкрила і подивилася в мою сторону.  

Так, дитинко, ти теж мене відчувала.  

"Ти моя" - прошепотів я їй одними губами, коли машина рушила.  Хай не забуває. Більше жодного мужика до неї не підпущу.  А за цей місяць, я б спробував себе заспокоїти. Нехай думає, що у неї є вибір, нехай ще трохи поживе в ілюзії.