Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

Залізши в автобус, двері якого зачинилися на половину, вона знову махнула руками і час пішов назад.

Люди знову почали пересуватися на вулиці. Хайден повернувся до офісу і налякався, усі продовжували робити одні й ті самі дії, тільки швидше, ніби при прискореному перемотуванні.

–Боже–боже... Годі! – закричав він, і прибиральник, який знову відновив нормальну почерговість дій, втупився на нього.

Хайден видавив посмішку і схопився нагору. Увірвавшись до кабінету мера, він не виявив там Калерію. Він вийшов, глянувши на Гейлі.

–Де мер?

–Я не знаю. Вона була в себе.

Хайден насупився. Отже, ніхто з них не помітив того, що відбувається, але де ж тоді мер? Ближче до обіду, Калерія повернулася до кабінету, покликавши Хайдена за собою. Він важко впав у крісло навпроти неї.

–Що сталося, Хайдене? –спокійно запитала вона.

–Що? Про що ви? – злякався він.

–Ми потрапили в часову петлю. –пояснила Калерія.

–Що? Як у "Дні Бабака"?

–Хайдене. – без тіні веселощів, сказала вона.– Ти покинув петлю раніше за мене. Ти щось знаєш про це?

–Я... і петлю бачив один раз, ще тоді, коли Едріан потрапив до вовків...

–Тебе вона не торкнулася. – зазначила Калерія.

–І що з того?

–Ти помічав якісь зміни в собі? – подавшись уперед, запитала вона. –Коли нервував або боявся?

–Ні.

–Ти впевнений у цьому?

–Ну... одного разу я боявся, що вранці ви мені відмовите у стажуванні, й усю ніч молився, щоб завтра не настало...

–І?

–І стрілки годинника переводилися до початку ночі кілька разів поспіль. Я вже боявся, що ранок не настане.

–Чому ти не сказав?

–Я думав... мені наснилося.

Калерія потерла підборіддя.

–А, що? – запитав він. – Це... щось означає?

–Так. –підняла очі вона.–Це означає, що твоя сила – це маніпуляція часом.

–Але як?

–Це дуже давня магія, Хайдене. Ми не зустрічали магів часу. Кажуть, що багато століть тому, ще за часів Абрахама, була одна з відомих пар магів часу, відтоді нікого з такою силою ми не зустрічали. Час дуже непрості чари, настільки, що обидві половини ділили одну силу елементаля.

–Тобто? – насупився він.

–Бути елементалем самого часу настільки складно, що одному ця ноша була не під силу. Реджина і Реджинальд розділили силу на двох, так розпорядилася магія, наділивши обох одним даром Часу. Сконцентрувавши в кожному з них по одному аспекту сили. Тобі потрібно вчитися контролювати магію. Якщо ти будеш випадково влаштовувати петлі, це зруйнує час, як такий.

–А хто може мене навчити? – запитав він, соваючись на кріслі.

–Я постараюся дізнатися, Хайдене. – пообіцяла вона.– Я допоможу, чим зможу.

–Спасибі, мер.

–А поки що... – вона накрила його руку своєю. – Намагайся не хвилюватися. Не можна легковажно ставитися до часу, він зіграє злий жарт з усіма нами.

Через тиждень Хелена припинила спізнюватися на роботу. Зупиняючи час, вона могла виспатися, дістатися пішки, прогулюючись містом, яке застигло в часі, навіть пройти без черги і взяти безплатно готову каву. Вона відчула смак життя, нарешті пізнавши дар. І навіть подумувала, а чи варто залишати Ґотлін взагалі. Вона йшла застиглим містом і насолоджувалася тишею, машини вишикувалися на дорозі, птахи застигли в небі, всі люди зупинилися в рутинних щоденних діях.

–Що ж це?! Знову? – почувши крик, Хелена напружилася. Хіба хтось не зупинився в часі? Вона сховалася за машиною, визирнувши з-за неї. Пролунав сигнал мобільного і хлопець притримав плечем смартфон, несучи в руках пакет печива з пекарні за рогом і підставку з двома картонними стаканчиками з кришками.

–Я присягаюся, місіс Торвальд, це не я. – сказав він у слухавку. – Чесне слово. Зупиняти час я не вмію. Т–так... я зрозумів, спасибі.

Хелена здивувалася, почувши його слова, вона знову визирнула і роздивилася хлопця, він здався їй віддалено знайомим. Але звідки, вона згадати не могла. Він виглядав дуже схвильованим і очманіло оглядався на всі боки. Хлопець був у костюмі, мав вигляд співробітника банку.

–Місіс Торвальд... – розмірковувала пошепки Хелена. – Стоп, він працює на Калерію? Простеживши за хлопцем, вона помітила, як він увійшов до мерії, спіткнувшись на сходинці, він упустив підставку. Хлопець злякано підкинув руку, і кава зупинилася висіти над сходами. Стаканчики перевернулися, зависнувши в повітрі, але рідина не пролилася. Хелена витріщила очі. Цей хлопець щойно зупинив час? Раптово стаканчики дивно покрутилися і повернулися на його підставку, ніби увімкнули перемотування на відео.

–О, чорт... Це дуже погано... Дуже–дуже погано...– бурмотів хлопець.

–Ей! – крикнула Хелена.

Хлопець підскочив, цього разу втримавши стаканчики.