Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–Хто ти? – злякано запитав він, його обличчя зблідло.

–Ти щойно повернув час назад? – запитала Хелена, ігноруючи запитання.

Хайден глянув на підставку.

–Тобі здалося.– він розвернувся.

–Це я зупинила місто.– зізналася Хелена.

Хлопець повернувся до неї. Його очі округлилися, бліді губи затремтіли.

–Як це можливо? – не зрозумів він.

–Я не знаю. І я не розумію, чому не застиг ти.

–Це діє не на всіх магів.

–Серйозно?

–Серйозно.– Хайден спустився зі сходів.– І тепер уяви, скільки елементалів у Ґотліні відчули заморозку, і будуть прочісувати місто, доки не знайдуть дрібну пакосницю, яка заварила цю кашу? Для тебе це забава, але з часом грати не можна. Нам потрібно приборкати свої здібності.

–Приборкати? – здивувалася вона. – Це ще навіщо? Я цілком їх контролюю.

–Ні! – розлютився Хайден. – Ти заморожуєш місто кілька разів на день! Так не можна!

–Та, хто сказав? – фиркнула вона.

–Калерія знає, про що говорить.– сказав він.

–Хто, наш мер? – реготнула Хелена.

–Ти начебто не знаєш, хто вона насправді. – втомлено зітхнув він. – Маг, який грається зі своїм даром і не знає, хто така Калерія, нонсенс.

–Вона – маг? – удавано здивувалася дівчина.

–Вона нащадок засновника.– відповів Хайден.

–Це – Калерія Ґотлін? Та, йди ти!

–Не придурюйся, Хелено. – спускаючись сходами, заявила Калерія.

–Я думала, він збожеволів. –пояснила вона. – Не буду ж я направо наліво розповідати, що знаю, хто ти.

–Розморозь місто. Це небезпечно.– суворо сказала Калерія.

–Чому?

–Якщо зупиняти, прискорювати або зациклювати час, можна зруйнувати його зовсім. Вам обом потрібно вчитися. Розморозь місто, і піднімайся до мого кабінету. – вона зробила крок на сходи. Хайден поспішив за нею.

–Як кімнатне цуценя.– фиркнула Хелена.

Хайден розвернувся.

–Знаєш, що? Я не винен, що ти незадоволена своїм життям, зрозуміла? – крикнув Хайден, а потім повернувся до мера і подав їй стаканчик. –Ваша кава, місіс Торвальд.

–Не нервуй, Хайдене. Дихай.– радила Калерія, погладивши його по плечу.

Хелена зам'ялася на сходах і, шумно опустивши руки, відновила час. Вона піднялася нагору і увійшла в довгий освітлений коридор, зайшовши до свого кабінету. Увійшовши всередину, вона сіла на диван, трохи далі від столу Калерії, і склала ногу на ногу. Вона не хотіла, щоб її вичитували. Це її сила і їй вирішувати, як розпоряджатися нею. Але, якщо Калерія володіє хоч якоюсь інформацією, що ж, вона послухає.

–Ти просив дізнатися, де ти зможеш навчатися своєї сили. – звернулася вона до Хайдена. – Сила часу вивчається тільки на Острові Дзеркал.

–У Ґотліні немає островів. Ми з батьком облазили все місто за кілька років.– не погодилася Хелена.

Хайдену стало чомусь соромно. Слово Калерії для нього було ціннішим за слова безтурботної дівчини, яка чомусь здавалася йому знайомою. Калерія зітхнула.

–У Ґотліні багато королівств, про які ти не знаєш.– відповіла вона, уважно дивлячись на неї. – Тому, що вони сховані закляттями і порталами. Видимих островів у Ґотліні немає, ти не знайдеш їх на картах. Але прихованих набагато більше, ніж ми з вами думаємо. Я поки що знаю лише про один, хоча й живу явно довше за тебе, Хелено.

Дівчина роздратовано зітхнула.

–Острів Дзеркал... – вела далі Калерія.– Знаходиться за фіолетовою кручею, минаючи ліси королівства Сирен Душ. Вайолет зустріне вас на порозі свого королівства і допоможе пройти до гірського хребта. Ви підете вдвох.

–Ти не сказала навіщо мені це.– відповіла Хелена.

–Ти не знаєш, що робиш.– хитав головою Хайден.

–Та, облиш! – розлютилася вона.– Чому мені вчитися? Я сама себе навчила зупиняти і відновлювати час. Тут не велике вчення!

–Будь–який дар потрібно вивчати. Ним не можна гратися, розумієш? – намагалася напоумити її Калерія.

–Ні, не розумію. – відповіла Хелена. – Якщо я не забула, років вісім тому в місті з погодою коїлося чорт забирай, що! У нас весь час були дощі. Це ти не гралася? Я читала про тебе. Ти страждала про втрачену половину, від того й напускала на місто вічні грози.

–Вона не насилала грози на місто. – роздратовано заявив Хайден. – Вона втратила дар, і він став жити сам по собі. Те саме станеться і з тобою, якщо ти не заспокоїшся. Ти зупиниш весь Ґотлін і не зможеш відновити. Тому ти повинна вчитися.

–Не треба порівнювати мене...

–З ким? –вибухнув Хайден.–А? Чи може будь–хто з Верховного Клану, маги старші, сильніші та вже явно розумніші за тебе, не вчилися стримувати й розвивати свій дар? – запитав Хайден. – Усі вони, починаючи від Калерії, закінчуючи Ельгою, Еймарком і всіма іншими? Але ні, ти ж усе знаєш про свій дар! Так, скажи мені, звідки він з'явився? Як ти стала магом, а? Це ти знаєш?