Читати книгу - "Особливо небезпечний, Ніколь Кові"

Все, що здавалось сенсом життя раптом втратило свою цінність, коли Софі немає поруч. Я знову нічого не відчуваю, нічого не хочу.

І мій біль стає щосекунди сильнішим, тому що...Ненавидить? Вона ж не серйозно?

Що б не відбувалось, ми ніколи не зможемо ненавидіти один одного, бо кохання не згасає так швидко. Таке кохання як між нами, не згасає.

Я кинувся за Софі і схопив її за руку, коли вона вже йшла переповненою залою. Блондинка вирвала руку з моєї хватки і обвела залу повними сльозами очима.

-Пташко, я кохаю тебе.-одними губами сказав я у відчаї, та дівчина точно це почула. Вона похитала головою і висмикнула свою руку.

-Забудь, Кемерон.-гаркнула вона.-Я більше не хочу твого кохання! Не хочу такого кохання!

Після своїх останніх слів, вона подібно урагану кинулась до якогось пересічного хлопця, що танцював в такт енергійної музики і потягла його на себе. Просто в мене на очах вона торкнулась вустами його губ.

Кров всередині мене закипіла. Я раптом уявив, що все життя тільки й буду дивитись як Керр цілує когось іншого. Буду все життя заздрити і згадувати які ж на смак її губи.

Бовдур, на якого накинулась пташка не розгубився і втягнув її в свої обійми. Він торкнувся руками талії моєї дівчини. Яку я кохаю.

Це був удар в сонячне сплетіння. Я відчув як мої кулаки зжались, кров закипіла і вени показалась крізь шкіру.

Я загрався. Зайшов надто далеко і зробив Софі настільки боляче, що тепер не вона, а я маю вибачатись.

Я обома руками схопив хлопця за худі, підтягнув до себе, розриваючи їх поцілунок і наніс кілька добре відпрацьованих ударів, щоб той впав.

-Кемерон, зупинись!-кричала Софі, позаду мене.

Якби я не пішов, то певно вбив би його. Тому я смикнув Керр за руку і потягнув на вулицю, штовхаючи до свого мерседесу.

-Що ти бляха робиш?!-кричала вона.-Відпусти!

-Досить вже цього показового спектаклю!-прошипів я, ледь стримуючи гнів.-Ти будеш моєю, хочеться тобі чи ні!

Софі штовхнула мене в груди, потім ще раз і ще раз, аж доки не вибилась з сил і не застигла в метрі від мене.

-Ти просто знущаєшся, Тернер!-вигукує вона і зриває з себе зелений фартух, кидаючи ним в мене.-Чого ти добиваєшся своєю неврівноваженою поведінкою?!-кричить вона і я роблю крок до заплаканої блондинки. Вона і досі відштовхує мене і ховає обличчя, щоб я не міг торкнутися його.

Треба було почути, що вона не хоче бути зі мною, щоб нарешті зрозуміти - я так сильно її кохаю, що легше пробачити усе, ніж бути без неї.

Я лише три тижні не прокидаюсь поряд з нею, а в мене вже їде дах. А що буде, якщо ми все життя будемо окремо?

-Я хочу одружитися на тобі.-кажу я, притискаючи крихітне тіло своєї пташки до авто.-Хочу забути усе це і бути з тобою.

-Не буде цього, Кемерон!-кричить Софі, витираючи зі щік сльози.-Ніколи!

-Ти обіцяла.-нагадую я.

В той день, коли я дізнався, що Кіт її поцілував. Вона обіцяла вийти за мене.

-Це було в іншому житті, Кемерон!-кричить Софі і досі штовхаючи мене, подалі від себе.-Ти принизив мене! Зробив особистою повією! А тепер хочеш одружитись? Пішов ти, Тернер!

Вона хоче вирватись і кинутись назад до клубу, та в мене інші плани. Я не збираюсь її відпускати.

Схопивши обома руками її червоні від гніву і сліз щоки, я прохожусь по ним великими пальцями, намагаючись прибрати сльози і змушую дивитись на мене. Просто в очі.

-Припини, пташко.-благаю я. Вона відкидає мої руки і важко вдихає.-Розкажи усе, що приховуєш. Чому я маю відмовитись від спадку? Хто тобі погрожує? Розкажи усе, щоб я міг тебе захистити.

-Мені не потрібен твій захист. І ти не потрібен.-гарчить вона.

Це так боляче вдаряє в серце, що я більше не взмозі змушувати її тут стояти.

Софі обходить мене, піднімає з землі робочий фартух і не вимовивши більше жодного слова, прямує в клуб.

***
 

Чекаю ваші підписки!)