Книги Українською Мовою » 💛 Бойова фантастика » Будні феодала - 1, Олег Говда 📚 - Українською

Читати книгу - "Будні феодала - 1, Олег Говда"

320
0
22.03.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Будні феодала - 1" автора Олег Говда. Жанр книги: 💛 Бойова фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 31 32 33 ... 113
Перейти на сторінку:

Не пройняло. Мовчки підвела до мене здобутого в бою коня. Примотала до сідла повід, а потім сама застрибнула. Як і велено, ззаду. Обійняла за пояс, притулилася до спини. Тепла, м'яка... Сіном пахне.

— Що ж, так теж модна… Поїхали.

 

«Село Полісся розвивається. Мешканці ставляться до вас дружелюбно. Баби подейкують, староста Михась збожеволів. Бороду поголив і вуса підстригати став».

Мій приїзд помітили одразу. Ні, з хлібом та сіллю ніхто назустріч не кинувся, килимові доріжки теж не розстеляли. Але й не як уперше. І дітлахи на площу висипали, і баби, відклавши на якийсь час домашню роботу, до воріт та перелазів вийшли.

Михась і справді причепурився. Молодший на вигляд став. Ой, не подобаються мені такі метаморфози. Чує серце, не на добро.

— Здоров будь, старосто.

— І тобі низький уклін, милостивець.

Староста і справді тричі відважив земний уклін.

— Це ж за що?

— Та ж голуб ще вчора прилетів. З повідомленням, що податки воєвода нам цього року прощає. Не важко здогадатися, чиїми стараннями це диво сталося.

І Михась вклонився ще раз.

— Гаразд, гаразд… Порахуємось. У мене до тебе теж прохання є.

З тим, що за рахунками раніше чи пізніше платити треба і нічого у світі не відбувається безкоштовно, староста розумів і з таким станом речей погоджувався. Але як не проторгуватися? Тому миттю посуворішав обличчям, зосередився.

— Так. Звичайно. Все що в наших силах, пане… Тільки грошей майже не залишилося. Як дізналися добру звістку, так і витратилися.

От дає старий лис. Це куди ж ти вночі тратитися ходив? Ну та гаразд, тим більше, у мене питання не грошове.

— Заспокойся. Грошей не прошу. А домовимося — ще й сам пару монет підкину. На бідність.

Староста миттю посвітлішав ликом.

— До твоїх послуг, милостивець.

— У похід збираюсь. Синів твоїх заберу, Федота-стрільця теж. А жінку його та й ось ще... — вказав на свою селянку. — Хочу залишити. У Поліссі. Знайдеш де поселити?

Староста молодів буквально на очах. Схоже, не я йому, а він готовий був платити за таку послугу.

— Та чого там казати. Звісно, нехай залишаються. Я ж удовець... Хата порожня стоїть. А дівка нехай біля Настуні буде. Як їй одній, з таким господарством упоратися.

Настуня, значить?.. Е, ні — так справа не піде. Треба різати, доки не загноїлося.

Я присів поряд зі старостою, дружньо обійняв його за плечі і… впер у бік ніж.

— Слухай мене уважно, пень трухлявий. Сивина в бороду — біс у ребро? Ну, то я тобі його разом з ребром і виріжу. Віриш?

— Та я… — смикнувся Михась.

— Цить, паскудник. Сиди та слухай. Настя — дружина мого бойового товариша. Зрозумів? Дружина, а не вдова. І мені Федот у бою веселий потрібен, а не стурбований думками про те, що за його відсутності вдома діється. Хоч натяк, хоч пів натяку на шури-мури почую — вихолощу. Зрозумів?

Староста кивнув. А потім… усміхнувся.

— Спасибі тобі, милостивець, на доброму слові. Я аж помолодшав. Знаєш, скільки років мені? Восьмий десяток скоро… Так що, кланяюся на доброму слові, але баби для мене вже тільки робоча сила та насолода для очей. А ось Хазяйки у селі справді не вистачало. Тому я так тепло про дружину Федота Стрільця і говорив. Ось тобі хрест, — Михась тричі розмашисто перехрестився. — Чудо, а не молодиця. Все, до чого не візьметься, немов само робиться. А поряд з нею і решта веселіше працюють. Так що не про те ти подумав... Але, якщо вже така розмова зайшла, не будемо людей в спокусу вводити. Пропоную угоду.

— Яку? — мені навіть трохи незручно стало. Дожив, старого ножем лякати.

— Завдяки тобі Полісся ласим шматочком стає. Тож, саме час про захист села подумати. Давай так… Я беруся за три дні для Федота Стрільця поставити нову хату. А ви з ним за цей час навчіть наших парубків ратній справі. Хоч трохи. Хлопці тямущі. Тільки б показати, а далі я їх сам ганятиму стану. Згоден?

Справа добра. Особливо, якщо на майбутнє я маю намір тут серйозно окопатися.

— Чому ні? Домовилися.

1 ... 31 32 33 ... 113
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Будні феодала - 1, Олег Говда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Будні феодала - 1, Олег Говда"