Читати книгу - "Слово темряви, Наталія Савінова (SiN eVa) "

Всі діяли за планом молодшого кронпринца. Люди генералісімуса проводили обшуки, генерал Дарріо з обраними вартовими перекрив усі відомі і потайні входи і виходи, та почав проводити допит охорони, що за чиїмось наказом покинула свої пости. Імператор з імператрицею повернулись до гостей і пояснили їм чому відбувається затримка і де зникла світла принцеса.
До Луни привели Зірі і дозволили їй перевдягти світлу у чистий одяг, адже її сукня була забруднена кровю вбитих Відступників. Червоний сліпець разом зі своїм знайомим Щуром допомагали проводити допит усіх причетних охоронців і прислугу. А Темніан залишився охороняти двері до покоїв світлої принцеси, і за півгодини супроводив її до тронної зали, де полишив, не сказавши ні слова.
– О! – Вигукнула імператриця Фірра, побачивши темноволосого чоловіка, що поспішно просувався поміж натовп до неї та світлої принцеси. – Ясносвітла моя дитино, дозвольте відрекомендувати вам, одного з найбажаніших чоловіків Темної імперії! – коли до них підійшов молодий чоловік тридцяти-тридцяти пяти літ, і схилив голову, прикладаючи праву руку до серця, Фірра зітхнула. – Рада, що ви змогли приїхати, лорде! – Вона простягла свою витончену руку і, дочекавшись вітального поцілунку, прихилила голову. 
– Радий, що ви нас покликали, найтемніша володарко! – солодким голосом відповів чоловік, посміхаючись до імператриці. 
– Ясносвітла Луно, прошу, знайомтеся з нашим улюбленим королем Пустоші, лордом Смеркфєррі.
– Темних літ, найтемніший. – видихнула світла принцеса, дивуючись чинам молодого чоловіка. Адже усім відомо, що король як і герцог не може отримати звання лорда!
– Велика честь познайомитися зі жрицею Місячної долини! – відказав король, перевівши очі на Луну, що з легкою зацікавленністю дивилась на нього.
Чоловік був одягнений в незвичний для місцевих вельмож одяг. Він мав довгу туніку теплого пісочного кольору, з-під якої виднілись легкі штани вільного крою. На його ногах були взуті плетенки, а на шиї кількома довільними кільцями висів шарф. Судячи з назви земель, можна було допустити, що він прибув з теплих країв.
Великі очі теплого відтінку кави з молоком та довгими віями підкреслювали бронзовий відтінок шкіри. Чоловік мав запалі щоки та ніс із задертим до верху кінчиком. Гостре підборіддя та високий лоб. Коротку зачіску, класичну для темної аристократії. Попри безуперечну вроду король Пустоші виглядав досвідченою людиною, його погляд був оцінювальним, але в міру дозволеного. Посмішка на пухких губах ледь здригалася, і не несла розпусти. 
– Я вже не сподівалась, що ви встигните на відбір. – відказала імператриця, пояснюючи Луні свої слова. – Наш любий король не має змоги часто покидати своїх земель, адже не витримує морського холоду і вологості. 
– Зазвичай ми не бажаємо пересікатись з деякими персонами, що дратують нас своєю зарозумілістю. – доповнив король. – Світла принцеса! Ми раді, нарешті побачити вашу ясну красу! Ви б стали абсолютним взірцем краси і чистоти в наших краях! – Смеркфєррі ще раз схилив голову у вітальному жесті.  
– Як бачите, моя ясносвітла дитино, моїх синів недолюблюють навіть в тих краях, де не ступала нога Відступників. – імператриця зітхнула. – Така моя невдача.
– Принцеса ще не дала згоди на союз з одним з кронпринців? – запитав король Пустоші, не зводячи своїх очей з обличчя світлої принцеси. 
– Не дала. – підтвердила імператриця. – А, що дорогий Смеркфєрі, ви вбачаєте у них конкурентів?
– Ми?! – Чоловік вирівнявся, ставши натягнутою струною, і гордо подивився на володарку темної імперії. – Наш титул та багатство говорять самі за себе! Ми не остання особа в імперії Темряви, і готові боротися за юну принцесу навіть з вашими синами, найтемніша!
– Навіть так? – рик за спиною короля дещо схвилював його. Поява Марселіана стала несподіваною для всіх, окрім імператриці Фірри. Вона ласкаво дивилася на сина, що все подавав надії.
–Так! – підтвердив Смеркфєррі, і косо подивився на старшого кронпринца.
– Ви мені не суперник. – продовжив Марселіан, усміхнувшись краєчками губ. – Ви не маєте переваг в цьому змаганні.
– Як і ви нам не суперник! – гордівливо заявив король. – І ви як і ми не маєте переваг!
– Моя перевага в тому, – ширше посміхаючись, Марселіан простягнув руку до світлої принцеси. – що я маю обіцянку ясносвітлої на два повноцінні вальсування! – він подивився на Луну, що завмерла на своєму місці, відчуваючи як хвилі лоскочучого тепла пробирають її зсередини. – Ви обіцяли, ясносвітла моя Луна!
Заграла музика, запрошуючи усіх бажаючих вийти до центральної частини залу, щоб розпочати класичне кружляння у ритмічному танку. Луна не знала чи зможе витримати таке випробування після нещодавних подій та перевиснаження, що все ще було відчутним у легкому запамороченні. Але відмовити старшому кронпринцу вона також не могла, тому вклала свою руку в його долоню.