Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Вода і камінь. Книга 3. Мірабель, with love anellaya 📚 - Українською

Читати книгу - "Вода і камінь. Книга 3. Мірабель, with love anellaya "

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вода і камінь. Книга 3. Мірабель" автора with love anellaya. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 31 32 33 ... 94
Перейти на сторінку:

   На березі з’явився силует і коли Мірабель це помітила, одразу подумала про Священну Воду у Колбі, яка за будь-яких обставин мала залишитися у неї.

-Це лише я.- Почувся знайомий голос.- Не хвилюйся.

-Ніко?- Бель підплила ближче до берегу.- Чому ти тут?

-Ти знаєш.- Тихо відповів той.

-Боїшся, що мене вб’ть, а ти цього не побачиш?- Сухо кинула Бель.- Чи не це ти хотів від Розаліни? 

-Досить, Бель.- Ніко вмостився на траві одразу біля її речей.- Ти ж не думаєш так насправді. Я це знаю.

-Чому ти сюди прийшов?- Повторила вона своє запитання.

-З Санктичних гір ми можем бачити все і про всіх.- Трохи згодом заговорив Ніко.- Ми в курсі будь-яких подій і завжди знаємо чим можемо допомогти і як саме відповісти на щирі молитви.  

-Навіщо ти мені це кажеш?

-Тому, що я такий тільки на Санктичних горах і коли маю важливу місію. Стараюсь бути мудрим і давати тим, хто цього потребує, правильні поради. Наприклад, Елеонорі, яка думала, що не зможе жити без мене, а виявилось, що її справжнє кохання чекало її на іншому боці планети.

-Хто така Елеонора?

-Дівчина, яка повернула Книгу Життя до ріки. Я колись говорив тобі про неї.

-Тож… До чого ти ведеш?- Мірабель відчувала м’які і грайливі дотики води.

-Поруч з тобою я не Святий. На мить я забуваю про те, що від мене завжди очікують чогось грандіозного. Я стаю звичайною людиною і таким я можу бути тільки коли ти поруч.- Його очі, кольору фісташки зблиснули від сяйва місяця, а чорне, хвилясте волосся спадало на обличчя, приховуючи шрам.- Ти робиш мене живим, змушуєш забувати про те, хто я насправді і я б ніколи, чуєш, ніколи не дозволив би тобі загинути. Особливо по моїй вині.

   Мірабель мовчала, не знаючи що відповісти. Його слова були такими чесними і справжніми, що Бель пожалкувала про те, що так з ним говорила. Вона знала, що це правда, знала, що вона потрібна йому, а отже має його пробачити.

   Ніко підвівся на ноги, взявши чорний плащ і підійшов до води, торкаючись її босими пальцями. Він зайшов у воду, навіть не знімаючи одяг, витягуюючи Мірабель на берег.

-Вже тремтиш від холоду.- Сказав Ніко, взявши її за руку і потягнувши на сушу, не даючи плащу змокнути.

-Я в білизні.- Збентежено промовила Бель.

   Ніко швидко надягнув на неї плащ, спостерігаючи за тим, як з її волосся падають краплини.

-Гаразд.- Ніко кинув на водоспад короткий погляд і вже зібрався іти на берег, однак Мірабель стиснула його руку, змусивши Ніко повернутися до неї.

-Пробач.- Мовила Бель тихим голосом, однак водоспад не зміг її перекричати.- Я не мала так з тобою говорити.

-Все добре.- Мокрий одяг тісно прилягав до його тіла, повторюючи за ним всі вигини.- Ти не повинна вибачатися.

   Мірабель відчувала його тепло навіть на такому відстані, ще дужче стиснувши його руку. Вона обережно прибрала з його обличчя волосся, дивлячись на шрам.

-Поцілуєш?- Сказала Мірабель посміхнувшись.

-Як я можу відмовити королеві.- Він нахилився до неї, залишаючи декілька сантиметрів між їх обличчями.- Король не буде проти?

-Зовсім ні. Він бажає бачити мою голову на своїй тарілці.- Серце Бель загупало швидше, а руки затряслися і вона взагалі не могла це пояснити. 

-Іди до мене.- Ніко обвив її талію, міцно притискаючи до себе. 

   Його губи обережно торкнулися її, а потім між ними повисла секундна тиша. Бель тремтіла від холоду і його обіймів одночасно, розуміючи, що їй потрібно ще. Вона так довго мовчала про свої почуття, що більше не могла дозволити собі ховати все всередині.

-Ще раз.- Тихо мовила вона, проводячи крижаною рукою по його щоці.

   Ніко лише посміхнувся, відчуваючи шалені ритми її серця і поцілував Мірабель. На цей раз ноги ледве її слухалися. Вона насолоджувалась кожним його дотиком, а м’які губи, які так ніжно її цілували, змушували забути про все на світі. Його руки ковзали по ній, не даючи плащу впасти у воду, а Бель тільки і могла, що триматися за нього, аби не впасти від неймовірної кількості відчуттів і від його поцілунків. 

-Якби у мене була вічність, я б провів її з тобою.- Ніко зупинився, зазираючи в її бездонні сині очі.

-У тебе є вічність.- Прошепотіла Мірабель.- Нам лише треба відновити твій елемент.

-Вперше це здається таким непотрібним.- Він підніс руку до її серця, заспокоївши його і послабивши дію його поцілунку.

-То ось якою силою обдаровані Валентійці? 

-Вона можуть набагато більше ніж Метафізентійці звикли вважати.- Ніко пригорнув її до себе.- Але я маю спитати у тебе дещо.

-Питай.

-Як давно?- Його запитання було досить очікуваним для Бель.

-З тих пір, як ти почав приходити на мої концерти.- Щиро відповіла Мірабель.

-Я приходив на твої концерти навіть тоді, коли ми ще були незнайомі. 

-Нічого собі.- Вона засміялася.- Отже, це я маю ставити такі питання.- Бель трохи помовчала.- Знаєш, в той день, коли Розаліна мала виконати твоє доручення, я думала лише про те, що тебе немає поруч і я не зможу попрощатися з тобою. Але, виявляється, ти завжди був поруч. І врятував мене.

-Це тому ти і Вієро..?

-Ні, ми разом прийшли до висновку, що так буде краще для обох з нас.- Вона зітхнула.- Я його кохала, але це було дуже давно. Він відчував те ж саме.

-Все буде гаразд, так?- Він потягнув її на берег і хоча було досить темно, надовго залишатися видимими для всіх було небезпечно.

   Водоспад лише гучно дрімав, відчуваючи, як Мірабель і Ніко покидають його. Вони прямували до Дому Небес, неподалік від якого знаходився тунель, який вів до сховища Лелейн. Зараз вона з Вієро перебирала всі варіанти, які б могли зарадити їх проблемі. Лелейн була впевнена в тому, що є великий шанс на відродження Священної Води у Колбі, якби їм вдалося відшукати дзеркального близнюка елемента. 

-Ми вже дві години щось шукаєм, але досі безрезультатно.- Втомлено сказав Вієро, вмостившись біля її ліжка і розглядаючи чудернацькі картинки зі стародавніх книг. 

1 ... 31 32 33 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вода і камінь. Книга 3. Мірабель, with love anellaya », після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вода і камінь. Книга 3. Мірабель, with love anellaya "