Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Устина - азовська відьма , Таня Мальована 📚 - Українською

Читати книгу - "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Устина - азовська відьма" автора Таня Мальована. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 31 32 33 ... 74
Перейти на сторінку:

—Твої сни, красуню, — відповів Андрій замість сестри.

—Твої сили зараз не контрольовані. Сістер казала, що ти бачиш магію, яку бачити не повинна була б. І це теж насторожує.

В мене аж подих перехопило від обурення щодо моїх сил, тільки но я хотіла, щось ляпнути як вчасно прикусила язика. Він правий є речі які не повинні відбуватися і з цим потрібно щось робити, а не просто ображали оточуючих, як би то не кортіло.

Далі снідали ми в тиші, коли повернувся Богдан на наше німе питання "що там?" сказав, що потім вже на загальному тренуванні розповість.

Так від нетерпінням я сувалася як вжалена на стільці, тільки Рох в’їдливо коментував мої думки, але ними ділитися я не хотіла, а реагувати тим паче, так інколи кидала попереджувальні погляди на цього докучаку.

За кавою ми тільки поглядали на Богдана, що ж скаже.

—Так, за годину чекаю усіх у вітальні. Бути готовими одразу й до тренування, — перевертень піднявся й подякувавши пішов до будинку.

— Що ж там йому такого сказали, що така секретність? — не витримала й запитала я у Лізи й Андрія.

—А хто його знає, — пожала плечима дівчина.

—Він завжди такий серйозний й таємничий. Хіба що про історію тільки може базікати з таким жаром, що ох, — сказав парубок.

—Зостається тільки чекати, я так розумію, — перевертні тільки одночасно хитнули головами погоджуючись з моїми словами.

— Так дітлахи, час сніданку вичерпано, — проговорив дядько Осі й зі столу все в мить зникло.

—Чого це ви так нас гоните, дядько? — запитала я. Моє здивування від такої поведінки домовика виразно читалося на моєму обличчі. Вона була зовсім не типова для нього.

—У мене сьогодні купа справ і я он вже до пана Мойсі спізнююсь, — домовик був нетерплячий.

—Передавайте йому вітання, — побажала я майже в порожнечу, ледь видний силует мені тільки махнув, перед тим як зникнути остаточно.

—Ну, що дівчата в нас є година, в мене є варіант, як її проведемо, — Андрій був в край веселим.

— Що ти вже вигадав вовчику-братику?

—Ходімо до будинку дізнаєтеся.

Нас не залишилося нічого іншого, як піти з ним.

Будинок зустрів нас тишею й прохолодою. Кінець весни, а вже доволі спекотно, що ж буде в літку. Хоча б якийсь дощик пішов, чи шо.

У вітальні я скоренько зайняла своє улюблене зелене крісло в нього ідеальне розташування в кімнаті. Поруч столик і торшер, видно телевізор, не заважає диван і від дверей далеко.

Андрій захопив якусь коробочку й поставив перед нами з Лізою. Дівчина тільки сіла з мого боку на диван й подивилася на брата.

— Ти привіз із собою "Манчкін"? — якось буденно й приречено промовила Ліза.

— Це класика. І я з собою взяв тільки одну колоду, — відповів Андрій під фиркання сестри.

—А що це таке? — запитала я дивлячись як парубок дістає карти з малюнками й розкладає їх у дві колоди.

— Це одна з кращих настільних ігор. Легенда ігрового світу! — очі вовка горіли.

—Не дивуйся, він в нас трішки гік. Вдома вся кімната в цих коробках, — сказала Ліза.

Вона точно знала до чого готуватися, а я тільки стежила за руками Андрія, який вправно роздавав карти по вісім кожному.

—Отже запам'ятовуй. Це карти дверей, а це скарбів, — він по черзі показав на стовпчики з карт, що відрізнялися малюнком.

—Тут є раси й класи, типу воїна й чаклуна, чи то клірика, —продовжував хлопець.

Ліза вже щось викладала перед собою в дивному порядку.

— Ти сказав чаклун, тобто я можу бути чаклункою й тут? — зазираючи в карти запитала я. Різноманіття дивних малюнків подивилося на мене.

—Можеш, якщо карта випаде, — сказав хлопець.

Це було щось абсолютне нове для мене, а" щур на палиці" та "кровосісі" не залишили мене байдужою.

—Так, що слухай далі, — продовжив Андрій.

А я слухала та запам’ятовувала, розкладала карти й розуміла, що мені це подобається, хоча ми ще й не розпочали саму гру.

—Ну що поїхали? —запропонувала Ліза, як тільки закінчили пояснювати правила.

—Ну почали, — сказала я й подивилася на свою "руку".

Й ми почали. Богдан зайшовши у вітальню побачив край активну картину.

Я як раз намагалася побити тих самих "кровосісі" та от тільки їх рівень трішки виріс, втричі, і мені не вистачало однієї сили для перемоги. Я намагалася торгуватися з Лізою, що разом ми їх переможемо, але вона не хотіла в ніяку. А допомога Андрія призвела б до його перемоги, бо він там став якимось ельфом.

- Ти й сюди їх привіз? - Богдан вказав на наш ігровий клуб, сідаючи на вільне крісло навпроти мене.

—Скажи дякую, що я ще "Немезиду" не притягнув, а так тільки класику, — відказав Андрій й подивився на мене.

—Ну що, красуню, здаєшся? Чи таки потрібна допомога? —він з посмішкою дивився на мене й моє безвихідне положення.

1 ... 31 32 33 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Устина - азовська відьма , Таня Мальована», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"