Читати книгу - "Ігри мажорів. "Сотий" ліцей, Діна Ареєва"

— Так. Але я хочу кави. Тут кав'ярня через квартал, звідти принеси.

— Але... — безпорадно обертається, — Нікіто... Я ж запізнюся. 

У нас зараз англійська, матуся не насварить. 

— А ти воруши булками, Зарічна, — відгукується зі свого місця Мілена, і в Машки на щоках спалахують плями. — Сама Нікіті нав'язалася.

Була б хлопцем, я б уже з ноги зарядив, а так тримаюся.

— Рота затули, — кидаю, не дивлячись у її бік. — А ти швидше давай, Зарічна, дуже кави хочеться. Я сьогодні не снідав. 

— Мілко, це з ким Нік усю ніч запалював? — хихикає її подружка Аліса. Стерва ще та. — Ніби як не з тобою. 

— Головне, що не з тобою точно, — відповідаю за Мілену. Вона хоч і така ж стерва, але рофлити її я не дозволю. Тим більше цій вівці Алісі.

Маша вихоплює в мене з рук карту і вибігає з класу. Стискаю під столом кулаки. Собі б із задоволенням тепер із ноги б зарядив. А Каменський як мудак останній промовчав і на місце сів.

Хіба що в Голика миготить у погляді щось схоже на презирство, але я клав на його увагу.

Входить Дар'я, одразу бачить, що Мишки немає на місці.

— А де Зарічна? — запитує.

— Зараз прийде, — відповідаю, і наші погляди схрещуються.

— Добре, — киває і починає урок.

Через п'ять хвилин вбігає захекана Маша. Розчервоніла, губки прикушені, і я теж червонію, бо почуваюся повним дном.

Мишка ставить перед нами з Анваром картонний тримач із двома паперовими склянками.

— Подавися, — шепоче вона і все ще важко дихає.

А я уявляю її такою розчервонілою, судомно дихаючою в себе в кімнаті... Кров б'є спочатку в голову, а потім мчить донизу, розпалюючи всередині ціле багаття.

— Зарічна, Топольський, Мамаєв, — дзвенить обурений голос Дар'ї, — що відбувається?

Маша стоїть біля столу і мовчки дивиться в підлогу.

— Зарічна, я тебе питаю.

— Я захотів кави, — відповідаю англійською. Продовжую сидіти. — Зарічна виявила люб'язність, принесла каву мені й заодно моєму другові.

Анвар поруч весь червоний. Він нормально вихований і в житті не дозволить грубіянити жінці, тим паче вчительці. Але в нього не відбирали дівчину, яка йому подобається. 

— Вибачте, Дар'іє Сергіївно, — бурмоче він.

— Тоді вийдіть із класу і випийте свою каву в коридорі, — вона теж говорить англійською, але спокійно, не істерить. Наче все в нормі. — Якщо зустрінете директора чи куратора, не забудьте їх пригостити.

— Окей, — вибираюся з-за столу. Мамаєв іде за мною.

— Ти навіщо її хейтиш? — запитує він, щойно виходимо в коридор.

— Вибач, Анваре, більше тебе вплутувати не буду, — роблю кілька ковтків, відчиняю вікно і виливаю каву.

Повертаємося на урок, Дар'я більше про мене не згадує. На великій перерві йдемо в кафетерій, і я не дивлюся на всі боки, бо голодний. Анвар присвистує і штовхає в бік.

— Дивись.

Каменський іде проходом, на його голові фіолетова бейсболка. Дебіл.

— Мало їм Грачова? — ціжу крізь зуби. 

Я вже знаю, що попереднього аута не взяли в Гру. Але Каменського візьмуть, куди подінуться, це ще те шоу буде. Навіть виникає бажання поставити проти нього.

Тільки ставки на людей — теж кринжово, навіть якщо це Каменський. 

Маша не дивиться на мене, настрій ще гірший, ніж був зранку. І я вирішую поговорити з Дар'єю. 

Шукаю графік консультацій, якраз завтра перед уроками консультація з англійської мови. Ставлю на телефоні будильник і сподіваюся, що не просплю.

*PayPass — система безконтактних платежів міжнародної платіжної системи MasterCard.