Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг 📚 - Українською

Читати книгу - "Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вагітна від нареченого сестри" автора Ярл Конг. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 31 32 33 ... 71
Перейти на сторінку:
Розділ 29

- Знайомі? Вже бачилися? Коли?

"Ти що, час від часу займаєшся підпалом будинків, що так близько знайома з пожежниками?" - підколює внутрішній голос, але мені щось зовсім не весело. Ні від ситуації, яка склалася з хатою того мужика, ні від того, що я не можу згадати Андрія. А маю? Маю згадати?

- Як там Хвостик? - Розслаблена посмішка виникає на обличчі хлопця, а я навпаки напружуюся всім тілом. Хаотично намагаюся щось усвідомити. Та поки глухо. Нічого не лізе в голову.

- Добре, - звідки Андрій знає про мого кота? Він же живе у квартирі (ну, я маю на увазі кота, хоча не сперечаюся, що й Андрій живе не на смітнику), отже, навіть на двір не виходить, то як хлопець міг його банально навіть бачити? Не кажучи вже про те, щоб знати. З яких це пір Хвостик навчився вмикати комп'ютер та підключатися до відеозв'язку? Інакших пояснень не маю.

- Такий же активний, як і раніше?

- Зачекай, Андрій, я справді не розумію..., - Хвостик був активний, навіть дуже, не дарма в нього таке ім'я, бо в дитинстві та й в так званій юності він бігав то за мною, то за батьками слідом й не відставав ні на мить, поки ми десь не сідали, чи то не покидали квартиру. Тоді вже й малий мав час на перепочинок. Допоки знову хтось не підривався та не вирушав житлом по своїх справах. - Звідки ти знаєш про мого кота? Мене це, якщо чесно, навіть трішки лякає.

- Сподіваюся, що не так сильно, як біля того дерева, коли Хвостик заліз на самий вершечок, а ти прямо вся тряслася від хвилювання?

Та ні, ну, навіть якщо припустити, що пожежник вгадав ім'я мого кота, спитав, чи він так і залишився таким само активним, як хлопець міг знати про той випадок з деревом та малим, який на те дерево і виліз? Про це знали мої батьки, можливо, сусідка з першого поверху, якій відкривалася картина на те саме дерево, ну, і звичайно я, власниця самого пухнастика. Отже, як бачите, коло потенційних глядачів того вчинку Хвостика було дуже маленьке. Мізерне.

- Стій..., - коліщатка, які працювали за механізм "думати", скрипіли та гуділи після безсонної ночі, і тільки зараз, коли я їх максимально напружила й змусила крутитися, видали хоча б щось адекватне, - ти хочеш сказати, що той пожежник, який зняв Хвостика з дерева був...

- Я, звичайно, не люблю вихвалятися, але так, то був я. Не впізнала?

- Взагалі ні, - вже зараз, коли я знаю, що тим рятівником був Андрій, починаю бачити співпадіння. Схожі риси обличчя й проводячи швидкий аналіз усвідомлюю, що справді переді мною хлопець, який зняв мого улюбленця з дерева. Оскільки як я вже говорила Хвостик любив переслідувати всіх жителів квартири, насідав, так сказати, на п'яти, то хтось з батьків не вгледів за малим, коли виходив на роботу, чи то в магазин і він вискочив в під'їзд. Ну, а вже звідти на вулицю, де певно перелякався якогось іншого кота, чи то можливо песика, і зібрався на саму верхівку дерева. Так високо, що довелося викликати пожежників, бо батько ризикував зламати спину, адже гілки були кволенькі й будь-якої миті могли тріснути та наробити халепи.

- Отже, багатим буду. От розбагатію і дам тобі коштів на відбудову будинку тому мужику. Ну, або він скоріше відкинеться, так і не дочекавшись моєї хвилини слави.

- Я не готова брати другий гріх на душу буквально за добу свого повноліття, - я зловила іронію в словах Андрія, тож підтримала його спробу розрядити обстановку. - Виходить, ти вже вдруге рятуєш мені рідних. Спершу кіт, а тепер ще й згадку про тітку.

- Оце так доля, еге? - Хоч хлопець і перший згадав про той випадок з Хвостиком, але і він був в шоку від таких реверансів життя, - а скільки це минуло часу? Років десь п'ять?

- Та де там, вже вісім. Мені тоді було десять, а Хвостику вже скоро буде дев'ять, і він вже не такий активний як раніше. Зараз йому вже деколи навіть на ліжко тяжкувато заплигнути, хоч і любить поніжитися серед подушок, я вже мовчу про дерева та про те, щоб лізти на якусь там верхівку.

- Хвостик просто поважним став, не гоже пану пертися на якісь незрозумілі гори, є справи куди важливіше. Подушки самі на собі не полежать, а жирок само по собі не зав'яжеться після ситного перекусу.

- Це точно, - видно, що Андрій чи то має тваринку вдома, чи то їх обожнює, бо з такою любов'ю згадує про по факту чужого для нього кота, - капець, вісім років минуло і на тобі, ось це так несподівана зустріч. Кому розкажеш, то не повірять. Та я і сама досі повірити не можу в такі збіги.

- Все тече, все змінюється, але одне залишилося незмінним, - при цьому хлопець стає серйозним і пильно дивиться у мої очі, начебто хоче там щось розгледіти. Вишукує.

- Що саме? Моя тяга до того, щоб вляпуватися в якісь проблеми? - Хочу все звести на жарт, знову повернутися до того грайливого стану, в якому ми перебували буквально пару хвилин тому, бо не знаю як трактувати таку різку зміну настрою мого співрозмовника.

- Ні, твої очі, - та Андрій не ведеться, не зважає на мою спробу розбурхати цю серйозну тему на більш тривіальну, - саме по них я впізнав тебе. Згадав, що вже десь бачив ці очі.

- Отже, мені не доля стати мільйонеркою, - демонстративно зітхаю, ніби безмежно сильно засмучена цим фактом.

- Зате можна стати щасливою, - хлопець бере мене за підборіддя, підводить його вверх, таким чином, щоб я дивилася прямо йому у вічі, бо я не втрималася й опустила погляд, - це куди важливіше.

І поки моя затуманена й шокована голівонька переварює почуте, робить такий довгий та скрипучий аналіз, Андрій нахиляється до мене і його вуста торкаються моїх...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 31 32 33 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг"