Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг 📚 - Українською

Читати книгу - "Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вагітна від нареченого сестри" автора Ярл Конг. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 32 33 34 ... 71
Перейти на сторінку:
Розділ 30

"Ти не знала, як віддячити за врятований кулон? Це для мене найкраща подяка" - саме так прокоментував цей поцілунок Андрій і зараз я крокую додому й прокручую ці слова, та і взагалі цей момент в голові. Ця ситуація з хлопцем збадьорила мій організм, а в першу чергу голову куди краще від вранішньої кави.

"А він симпатичний. І добрий. І приємний." - такі аргументи наводив внутрішній голос, сперечаючись зі здоровим глуздом, котрий викрикував "навіщо ти повелася на цю провокацію? Цілуватися з хлопцем, з яким ти бачишся вперше, реально?"

Ну, по-перше, (завчасно перепрошую за тавтологію) не вперше, бо я вже з Андрієм бачилася. Так, я була маленька. Так, я це не чітко пам'ятаю. Та все ж не вперше. А, по-друге, мені хотілося. От реально це не було гидко, чи неприємно, коли такі поцілунки відбувалися з однокласниками. Ще в школі. Коли я думала, що закохалася, а насправді ні. Всі чари швидко розвіювалися відразу ж після цього невдалого поцілунку.

Сьогодні ж все було інакше. Мені хотілося, і я отримала насолоду від цього поцілунку. Сама відповідала на нього. А що найголовніше - першим перервав цей поцілунок саме Андрій, не я, це теж багато означає.

"І ти б віддалася цьому хлопцю, еге?"

Внутрішній голос усвідомив свою перемогу над здоровим глуздом і вирішив не зупинятися на досягнутому. Кує поки гаряче, і кує про гаряче.

"Хтозна... Можливо... Але не найближчим часом. І що важливо - наразі ці думки варто відкинути в сторону."

Чим далі я від місця поцілунку з Андрієм, і чим ближче до свого будинку, тим більше вмикається здоровий глузд і прямо кричить про те, що в цю мить такі роздуми ні до чого. Потрібно повертатися з небес на землю.

А зараз годинка-друга на сон. Будь ласка, нехай батьки сплять, я теж складу їм компанію - з таким благанням до вищих сил вставляю ключ в замок, прокручую його й тихенько відчиняю вхідні двері до квартири. Дуже тихенько намагаюся це зробити, щоб нікого не розбудити.

- Діма, ну та заспокойся, якось воно буде.

Місія провалена. Це голос мами. І він анітрохи не сонний цей голос. А це звернення "Діма" до мого батька... Дає зрозуміти, що егоїстично думати про сон в цю мить.

- Привіт, - можна було б звичайно оминути кухню, піти собі в кімнату, наплювати на все та всіх та завалитися спати. Та якою ж мерзотою варто бути, щоб так вчинити, знаючи те, що батьки нервують. І нервують через мене. Через мої дурні вчинки. Саме тому плетуся до них.

- Кіро, а де ти була? - Якщо мама сидить на тому самому стільчику, на якому десь дві години тому дрімала Альбіна, то от батько походжав туди-сюди, коли я з'явилася на порозі кухні. Де так само дві години тому блокував прохід Ніколас. От тільки якби тато просто так вимірював квадратуру кухні, це ще було б пів біди, повна біда полягала в тому, що між зубами в нього була затиснута сигарета. Не підпалена. Та все ж... Тато не палив, не палив дуже і дуже давно, ще до мого народження, саму тому ця річ в його роті лякала. Була страшніше будь-якого фільму жахів.

- Виявилося, що один з пожежників знайшов кулон, подарований тіткою Ельзою, і вирішив мені його віддати, - можливо, хоч ця гарна новина трішки потішить батьків. На них обличчя немає. Та чому тут дивуватися. На те є більш ніж вагомі причини. - А ви чому не спите?

- Поспиш тут, - бурчить батько, витягує сигарету та відкидає її вбік.

- Діма! - Ситуація на грані зриву, тож мама намагається її стримати. Не допустити катастрофи, саме тому не кричить, та все ж впевненим тоном попереджає батька вгамуватися, а після звертається вже до мене, коли тато відмахується від її слів, та попри це мовчить. - Та вирішуємо, що певно варто продавати дачу.

- Навіщо продавати? - Тато тут же дивиться на мене, без слів ніби запитує "ти серйозно не розумієш навіщо?". - Ну, тобто я усвідомлюю навіщо, просто цей пожежник, з яким я зустрічалася, сказав, що можна спробувати зменшити витратити, якщо у Мирона Степановича немає...

- Кіра, тобі відоме прізвище Саксан? - Батько явно не в дусі вислуховувати все те, що я хочу їм влити у вуха, зазвичай стриманий та спокійний тато може годинами бути слухачем моїх розповідей і за нагоди щось підказати, але сьогодні явно не цей день.

- Так, - його не реально не знати. З двох причин. Не притаманне нашій національності прізвище. Це вагома причина. А ще більш значуща причина полягає в тому, ким саме являється цей Саксан.

- Діма! Не треба! - Мати просить свого чоловіка, а я не можу второпати, що "не треба". Чого не треба. Чому не треба.

- Що, Діма? - Та я ж кажу, що сьогодні явно не той день, коли мій татко це мій звичний татко, котрого я дуже добре знаю. Його важко стримати в емоціях. Що знову ж таки це не притаманно батькові. - Не треба нічого казати й нехай вона думає, що все гаразд? Що все краще не буває? Що можна піти й спалити ще один будинок?

- Діма!

- Мамо! - Рідна явно хотіла мене захистити. Не дати батькові розповісти щось, від чого мені стане кепсько. І я за це, звичайно, їй вдячна. Це приємно. Та час прибрати руки з моїх вух, щоб я не почула зайвого, і настав час почути те, від чого, скоріш за все, ті вуха скрутяться в трубочку. Настільки будуть чутливі від почутого. - Тато, до чого тут спалений будинок і Саксан? Чому ти згадав про нього?

- До того, Кіро, що Саксан являється зятем Мирона Степановича, і може залишити нас з голою дупою!

- Діма! - Вже в який раз вигукує мати, цього разу куди голосніше й суворіше, а я поглядом шукаю викинуту батьком сигарету. Тепер я усвідомлюю, чому він через дев'ятнадцять років свого життя повернувся до цієї гидкої звички... Я б і саме не проти вгамувати нерви...

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 32 33 34 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг"