Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг 📚 - Українською

Читати книгу - "Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вагітна від нареченого сестри" автора Ярл Конг. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 71
Перейти на сторінку:
Розділ 31

- Можливо..., - піддатися слабкості це найлегше, бути сильною куди важче, тому намагаюся триматися вчинків дорослої жінки, а не маленької дівчинки, тож відвертаю погляд від гидоти у вигляді цигарки й повертаюся обличчям до батьків, - можна якось обійтися без продажу дачі.

Ця дача більше, ніж просто будинок в селі. Ця дача це моє дитинство, особливо літня пора в шкільні роки, коли я приїжджала в гості до бабусі з дідусем й насолоджувалася природою, спілкуванням з рідними, іграми з друзями, яких літом теж було чимало і практично кожного дня з самого ранку до пізнього вечора ми зависали на вулиці. Тоді ще не було зацикленості на гаджетах, комп'ютерах і тому подібному, в той момент це була жива комунікація, різного роду ігри та сміх, сміх та ще раз сміх. Навіть ось зараз я згадую ті безтурботні та прекрасні часи й на обличчі тут же виникає посмішка. Ось би зараз туди, та в річку, та на город за полуницею, чи що там є в наявності. Я навіть готова взяти лопату в руки та саджати картоплю. В дитинстві це була марудна справа, зараз я б залюбки робила для неї лунки, ніж це...

- Кіро, ми з мамою чогось не знаємо? - Тато повертає мене з думок про дачу у квартиру. Теж таку рідну й улюблену квартиру, але в якій наразі максимально напружена атмосфера й батько не збирається вдавати, що все гаразд. Він не приховує того, що ми в повній... Філейній частині. І це теж частина дорослого світу. Не відгороджувати мене від проблем, а вказувати на них та разом шукати способи їх вирішення.

- Чого не знаєте?

- Ти маєш прибутковий бізнес, звідки гроші рікою течуть? Встигай тільки підставляти мішки?

- Та ні, не маю, - та в мене навіть роботи немає, про який бізнес йде мова. Хоча я й розумію, що це був чистої води сарказм з вуст батька. - Просто я могла б десь влаштуватися працювати і...

- Це ж де такі гроші платять, що за місяць можна заробити сто п'ятдесят тисяч доларів? - Тато виголошує суму, а у мене тут же ноги підгинаються. Добре, що неподалік перебував стілець, на який я миттєво й опустилася, щоб батьки ще й на операцію моєї голови гроші не шукали, яку я можу розбити об все що завгодно. З моєю то вдачею... Спалити будинок за сто п'ятдесят тисяч доларів... Розбита голівка буде просто бонусом в цьому клубку нещасть. - Якщо знайдеш таку вакансію, то я залюбки туди влаштуюся й до кінця життя буду там гарувати, як віслюк. А поки, якщо такої вакансії наразі немає, доведеться продати дачу. Та і машину. Ще й в Рината Миколайовича в займи взяти.

Ринат Миколайович це керівник батька, з яким мій рідний в гарних взаємовідносинах. Тато працює на цій фірмі вже протягом двадцяти років, тож за цей час зарекомендував себе дисциплінованим, а головне з головою працівником. Ринат Миколайович цінить такі кадри, тож тримається за батька руками та ногами, звідси плюси й для нашої родини. Наприклад, коли батьки вирішили, що варто змінити машину, бо стара вже через день ламалася, то саме Ринат Миколайович дав більшу суму за нове авто, а тато вже з часом, невеликими частками віддавав борг. А зараз виходить і знову просити у керівника, і машину продавати, за яку батько віддавав роками, а найголовніше й найприкріше це дача. Згадка про дідуся й бабусю. Яких вже немає з нами. І дача була останньою ниточкою, яка тримала ці гарні спогади з минулого. Пам'ять це добре, але коли пам'ять можна помацати, то це куди краще. Краще один раз побачити, ніж сто разів почути.

- Я впевнена, що ми разом зможемо щось придумати. Дякую вам, і дякую, що ви в мене є. Я вас дуже сильно люблю!

Я по черзі поцілувала кожного з батьків і вилетіла з кухні, поки вони не побачили сліз на моїх очах. Поки я ще більше не занурила їх в сумні роздуми. Їм і так не легко, а тут ще і я зі своїм риданням. Мамина квіточка, таткова радість, чорт забирай!

Та в кімнаті вже ніхто не міг побачити моїх сліз. Ніхто не бачив мого розчавленого стану, тож я не стримувалася. Плакала, щоб вивільнити біль. Щоб змити ту гіркоту, яка накрила все собою всередині мене й не давала шансів на щось оптимістичне.

"Ви як? Вже трішки заспокоїлися?"

Та було ще три людини, яким теж цієї ночі явно було не солодко. Саме їм я і написала в наш спільний чат.

Напевно, вони дурнею не займаються, а лягли спати після таких вимотуючих подій. Саме так я подумала після того, як відповідь не наступила через двадцять хвилин після мого питання, але все ж полізла дивитися, коли подруги були онлайн останній раз. І чи взагалі були. Так, точно, а як вони могли бути онлайн, якщо їхні телефони згоріли в будинку? А оскільки від будинку ні чорта не залишилося, то і гаджетів слід в прямому сенсі цього слова вже охолов? Логічно? Логічно. Та все ж таки на всякий випадок перевірила активність дівчат. І на мій подив дві з них наразі були в мережі. Якщо Віка заходила ще вночі, скоріш за все, перед катастрофою, то от Ліка з Натою онлайн прямо зараз.

"З тобою все гаразд?"

Одне й те саме повідомлення відправляю кожній з них і очікую на новини у відповідь.

П'ять хвилин. Десять. П'ятнадцять. Нічого немає. Нічого не приходить мені на мобільний. Хоча обидві й досі світяться онлайн. Що за маячня?

Вирішую знахабніти, набираю кожній з них по черзі, та результат той самий - ігнор. Гудки йдуть, тобто не скажеш, що мобільні згоріли, чи то поза зоною досяжності, але ніхто не підіймає слухавку. Ні одна, ні інша. Та і третя туди ж. У Віки мобільний теж ввімкнутий, теж йде виклик, але теж глухо.

І як це розуміти? Вони всі втрьох одночасно сплять як вбиті, що не чують ні повідомлень, ні дзвінків? Чи тут щось інше, ніж міцний сон? Хочеться вірити в перше, але логіка й внутрішній голос волають про друге...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 33 34 35 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг"