Читати книгу - "Спадкоємці Віанди, Олена Гриб"

***

Поки Флора розмовляла з поліцією, Жасмин розглядала емблему на куртці Бретта Рокса і міркувала про те, який різноманітний світ людських чудасій. Птах на гребені хвилі, треба ж таке вигадати… Втім, диваки, що називають себе чаклунами, мають право на будь-який символ, ніхто й так не сумнівається в їхній неадекватності.

– Серед нас поки що немає асіан. – Бретт, у свою чергу, розглядав Жасмин. – Хочеш дізнатися про Великого Огустина і силу справжньої Віанди?

Вона ривком віддерла емблему і шпурнула в садовий утилізатор.

– Не серед нас, пане Рокс, – промовила спокійно, намагаючись уникати грубості. – Серед них. Я знаю, що секту чаклунів ви покинули пів року тому, і знаю, що їм це дуже не сподобалося. Від вас вимагали не афішувати вашу зраду та регулярно сплачувати щомісячний збір. У таборі чаклунів залишився ваш друг, тому ви поводилися тихо. Гадаю, після звістки про спадщину вимоги посиляться.

Бретт байдуже знизав плечима і відвернувся.

– Мій татко любив масштаб, згодні? – Він обвів рукою околиці Торі-Ейл, вказав на такий рідкісний як для Віанди сад і великий ставок. – Влаштував собі клаптик раю в помийній ямі… І начхати, що планету спаплюжили наші предки. Люди пристосуються навіть до отруйних дощів, зате його коропи проживуть свій вік ситі й чисті.

– Так сильно ненавидите це місце?

Бретт пройшовся садовою доріжкою, мимохідь відірвав гілку вишні з набряклою брунькою і прикусив її зубами.

– Не настільки, щоб не протриматися рік без гіпномузики та наручників, – відповів кисло.

Жасмин пішла за ним, ледве стримуючи бажання присісти і понюхати яскраві примули. Вона любила зелень. На Асіо мало задоволень, доступних людям із невеликим доходом, а спостерігати за розвитком паростка, за появою перших листочків і, якщо пощастить, бутонів – дешеве заняття.

– Ви втекли б, пане Рокс, – сваритися не хотілось. – Ви були надто злі, щоби погодитися з умовами заповіту. Перепрошую за грубе поводження.

– А тобі нащо вибачатися? – Бретт викинув гілку і примружився, дивлячись у блідо-блакитне небо. – Ми знаємо, хто віддає накази. Я навіть радий, що це не Ален. У милої крихітки Флори чіпка хватка і практичний розум. Хоча чого ще чекати від власної мачухи, га? – Він неприємно засміявся. – Вона добре трималася. Така-от ображена невинність… Знімаю капелюха – я майже повірив, що в нашу зміїну яму цю лялечку занесло випадково.

Жасмин простежила за його поглядом, порахувала до десяти і посміхнулася.

– Знову дощ наближається? – На горизонті збиралися важкі сірі хмари. – Але вас стихія не лякає, ви ж майже рік жили в горах серед птахопоклоників. І як воно? Здобули справжню силу Віанди?

– Силу справжньої Віанди, – механічно поправив Бретт.

– Чи не один хрін? – Жасмин почала заводитися і зрозуміла, що прийом із рахуванням не спрацював, зберегти нейтралітет не вдасться. – Ви у нас праведник і бунтар, що відкинув владу фінансів і заразом батька, який її уособлював. Ви розірвали всі колишні зв’язки і поневірялися світом без копійчини за душею. Але раптом – о горе! – ваш батько помер. Я можу повірити в те, що про його смерть ви дізналися з новин, і навіть у те, що повернулися додому суто з цікавості та за гроші добрих людей. А про свідчення Флори Даньяти як дізналися? Побачили в магічній кулі й телепортувалися прямо до поліцейського відділку?

– До чого ці звинувачення?! – В голосі Бретта з’явилася ворожість.

«Вони однакові. Рокс – це не прізвище, а діагноз», – похмуро підсумувала Жасмин.

– До того, що ваш образ знедоленого вигнанця сильно зіпсований і годиться лише для репортерів. Ваші проблеми з наркотиками розгрібало агентство Ронована, аферу з нерухомістю прикрили Бакс Бокс та його команда, з чаклунською сектою розбирався Персик, і все це оплачував Ділен Рокс. Впевнена, є ще люди, про яких я не знаю. Вони наглядають за вами, і вас це влаштовує.

Бретт підчепив носком черевика камінчик і роздратовано відправив його в кущі.

– Відколи стеження називають наглядом?! – гаркнув зло.

З-за особняка долинув шум автомобіля, що тільки-но під’їхав. Жасмин розрізнила гордовитий голос Алена Рокса і пропустила питання повз вуха.

– Гей, асіанко! Я до тебе звертаюсь!

Вона з жалем зиркнула на стежку, що вела до парадних сходів. Ален набагато небезпечніший за Бретта, його контролювати не вийде ні силою, ні обманом, ні лестощами. От би знати, що в нього на думці… Він поводиться занадто мирно. Як затишшя перед бурею… І не ясно, коли вона вибухне і кого торкнеться.

– Ви вісім років зі шкіри лізли, щоб досадити батькові. Ділен Рокс розпочав кампанію проти наркотиків – ви загриміли у в’язницю за зберігання та розповсюдження. Ділен Рокс дозволив деяким орендарям викупити землі – ви почали аферу із забудовою, причому настільки бездарну, що її розкусила б і дитина. Ділен Рокс погризся з птахопоклонниками – ви задерли хвіст і рвонули до них, та ще й вибрали не безпечних диваків-ентузіастів, а справжню секту. Без допомоги батька вас уже разів десять закопали б, і ви це чудово знаєте. А тепер він мертвий. Ну що, візьметеся за розум?

– Теж на його боці? Ділен Рокс – святий, посланий на Віанду заради її блага і процвітання, так? Асіанська підстилка! Скільки він тобі платив?