Читати книгу - "#хто верхи?, Юлій Череп"

Петро був задоволений. Він спостерігав як його мрія втілюється у життя і неприховано тішився з того. 

Раптом, з дороги, від проїзджаючої повз нову Петрову ділянку групи, яку вели Юля з Костіком до Петра обізвалася розчепурена панянка у сукні схожій на весільну.

- Оце так зустріч! - вигукнула вона до Петра. - От де не очікувала тебе зустріти.

Петро обережно повернув голову в бік групи й впізнав у панянці свою колишню дівчину. З Маргаритою вони прожили майже пів року поки та якось не назвала Кіркорова та Баскова нормальними чуваками. І буцім-то для неї взагалі не існує границь у світі творчості й ще купу подібної нісенітниці наговорила. Після того поступово стосунки зіпсувалися й на ранок Марго вже з речами з'їхала до подруги. З тої пори з Петром вони не спілкувалися, лише одного разу випадково зустрілися в черзі до біотуалету в Маріїнському парку.

- Привіт, - сухо відповів Петро і не проявивши жодного інтересу до колишньої звернувся до Юлі, - Це вже останній на сьогодні прокат?

- Так. Але Маргарита хотіла зняти до завтра житло. Я вже повідомила Степану, вони готують будинок. Я так розумію що ви знайомі? Може проведеш Маргариту одразу до Степана?

- Пішли разом. Я краще допоможу тобі коня привести, якщо ти не проти. А Костик відведе решту групи до конюшні, - запропонував Петро.

- Це що твоя нова дівчина? - доволі нетактовно поцікавилася Марго.

- Так. Це моя дівчина, в нас все добре. І тебе це зовсім не обходить. Зараз ми тебе проведемо до твого будинку і на добраніч, - цього разу Петро говорив впевнено і беззаперечно. Юля лише кліпала широко розкритими очима. По зачарованій ледь помітній посмішці на її обличчі можна було здогадатися, що дівчині приємна така реакція Петра.

Марго ж надувшись як індик перед дощем, до самого двору Степана вдавала, що розглядає лісосмугу яка розмежовувала поле пшениці від поля соняшника. 

Петру було зовсім не цікаво яким чином Марго опинилася в Новоукраїнці. Він не поставив їй жодного запитання і не промовив у бік колишньої взагалі ані слова. Навіть не побажав доброї ночі. 

- Я так розумію що ви раніше були разом? І схоже не дуже добре розійшлися, - почала розмову Юля, коли вони неквапливо вели коней до конюшні. Пішли пішки, аби дати можливість відпочити втомленим за день прокатів спинам. - Якщо тобі неприємно про це говорити, то можеш не відповідати, - поквапилася додати дівчина.

- Та чесно взагалі пофіг на неї. Цікаво тільки якого дідька вона тут забула.

- Так вона наче очолюватиме наш виборчий округ. 

- Цього лише нам не вистачало! От же ж бляха, всюди вони влізуть! - вилаявся Петро й плюнув під ноги. Але вітер дув зустрічний, тому довелося змахувати слину з сорочки.

- Ти про що? - обережно спитала Юля, коли Петро впорався з наслідками плювання проти вітру.

- Про проросійські партії та весь подібний непотріб.

- А чому ти впевнений, що вона представлятиме проросійську партію?

- От завтра сама між ділом і поцікався у неї. Впевнений, що не помиляюся.

- Якщо це дійсно так, то я маю ідею. І можливо завтра ми її й втілимо у життя.

Очі Юлі хитро заблищали. Петро не став нічого випитувати раніше часу, а допоміг розсідлати коней і передавши їх Костіку попрямував знайомою вже стежкою до заднього входу в будинок Юлі.