Читати книгу - "Кохання з ароматом кави , Верона Дарк"

Стіл був багатий на страви: пахло свіжоспеченим хлібом, ароматною пряною бараниною, солодким фініковим пирогом і, звісно ж, кавою, приготованою власноруч Ясмін. Вона турботливо накладала гостям, час від часу усміхаючись, хоч і тримала певну відстань — навчилася бути стриманою.

— Смак неймовірний, — сказав один з гостей.

— Такої кави я ще не куштував, — додав інший.

Але найбільше хвалив Ріан.

— Я давно не куштував нічого настільки досконалого, — мовив він, витираючи серветкою вуста. — Кереме, тобі пощастило. Ясмін — справжній скарб. І красива, і вміє господарювати. Якби я раніше знав, що вона така — сам би просив руки.

Гості засміялися, але Керем не усміхався. Його щелепи напружилися, а пальці міцно стиснули срібний келих. Його погляд зупинився на Ясмін — вона червоніла від похвали, але виглядала щасливою.

— Ти дуже щедрий на слова, Ріане, — проронив Керем стримано. — Вона просто робить те, що має робити.

В кімнаті на мить повисла тиша, всі відчули зміну настрою. Ріан поблажливо усміхнувся, немов не помітив натяку.

— А я вважаю, що жінка заслуговує на вдячність, коли вона створює затишок і тепло в домі. Не кожен чоловік це розуміє.

Погляд Ріана й Керема перетнулися. Між ними промайнуло щось невидиме, але напружене.

Ясмін схилила голову, ховаючи вираз обличчя, та в душі вперше за довгий час відчула: її бачать. І це не Керем.

А Керем, дивлячись на неї, раптом відчув щось нове — у грудях тиснуло. Його дружина, яку він вважав тінню, несподівано стала помітною. І це його дратувало.