Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

І за цей весь час, Ненсі подала голос.

– Пані, я б вам рекомендувала звернути увагу он на того фейрі.

Вона вказала на світловолосого з темною шкірою й срібними очима чоловіка, він був доволі широкоплечий й міцною статурою… Але щось всередині мене, волало що якщо я оберу його, то зроблю неправильний вибір.

– Ти зараз впевнена, що він нам повністю підходить? – шепочу їй.

– Так, він міцний і магія в нього сильна, та й і наказувати йому буде легше.

Не подобалося мені це все, та й дракон не дає мені спокою.

Весь цей час, я спостерігала за драконом, він сидів майже нерухомо. Поки як мені здалося, він різко не напружився. Дракон глибоко й жадібно почав втягувати повітря, наче щось винюхуючи, а потім завмер і почав з під лоба непомітно роздивлятися глядачів. Його очі металися по всьому залі і схоже, Вальт теж запримітив дивну поведінку дракона.

– Що з ним таке? – запитала.

– Схоже він щось шукає… або збирається втекти.

Вальт махнув рукою двом чоловікам і вказав на дракона. Вони стали по обидва боки від сцени, пильно стежачи за драконом.

Торги знову почали набирати темп, і четверо жінок зачепилися за того фейрі, якого мені рекомендувала Ненсі. Ціну пропонували з кожним разом все більшу й більшу.

– Пані Маргарито, чому ви сидите?! Пропонуйте ціну, ато його зараз заберуть! – почала підганяти мене Ненсі.

Я почала вагатися, в середині щось не давало мені зробити цей вибір.

– Нумо поспішіть! – знову нагадала.

– Ненсі… я думаю, що він нам не підходить – відрізала я.

Одразу після моєї відповіді пролунали удари дерев'яного молоточка об стіл, що сповіщав про закінчення торгу на фейрі й пролунав вигук.

– Продано!

– Ви обрали іншого раба? – знову запитує – якщо так, то той фіолетово-пикий нам не підходить! – обурилась.

І знову пролунав стукіт з криком.

– Продано!

На цей раз це був той раб, якого Ненсі назвала “фіолетово-пиким”.  І залишився один лиш дракон.

– І навіть й не думайте брати цього! Від нього одні лиш збитки будуть, та й навряд чи хоч якась користь з нього буде. Від “Дикого!” – знову нагримала Ненсі.

Ведучій аукціону стояв в очікувані хвилини дві. Чекаючи поки хтось запропонує початкову ціну, але навколо стояла мертва тиша. І тоді він назвав початкову ціну, яка була вказана господарем.

– І так! Початкова ціна сто тисяч золотими монетами. – у ведучого аж очі на лоба полізли коли він побачив ціну, а потім він перевів збентежений погляд на Вальта з питанням: “який дурень купе його за таку ціну?”

В залі продовжувалася тиша. Я поглянула на незнайомку. Вона сиділа і з садиською посмішкою дивлячись на дракона. І знов, почувся голос ведучого.

– Хто запропонує більше?

Навколо тиша.

– Вальте, що відбувається?

– Схоже, ніхто не хоче його купувати. Занадто велика ціна та щей і під кінець аукціону.

Воно й не дивно, висунути таку початкову ціну в кінці… коли всі спустили свої грошики на інших.

– Та кому цей зламаний непотріб потрібен!!! – крикнула пухка жінка, що придбала фея – Та ще й за сто тисяч золотих. Та він і ста мідних монет не вартий!

А дракон все продовжував перебирати всіх очима ще знервованіше й швидше.

– А що буде якщо його не куплять? – запитую Вальта, не відриваючи погляду від дракона.

– Тих кого в кінці аукціону не купили, ми відводимо до найбільшої сцени.

– І ви намагаєтеся там продати їх за нижчою ціною? – висуваю я своє припущення.

– На жаль ні… там всіх кого не купили… страчують.

– Страчують!!! Тобто в кінці їх просто вбивають! І за цим дійством всі спокійно будуть спостерігати! – ошелешено промовила – Але навіщо це робити?

– Бо вони нікому не потрібні і навряд чи їх ще хтось купить.

Я знову переводжу погляд на дракона, “якщо я зараз куплю його… чи пожалкую я про це потім… " Подумала я. 

– Ну хоть хтось? – вже з не таким ентузіазмом запитує ведучий.

Ай годі! Що буде те буде! Я обертаюся до Вальта.

– Я беру цього дракона.