Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

– Що! – одночасно дивуються Вальт і Ненсі.

– Я хочу купити цього дракона – вимовляю вже більш рішуче.

– Ви зараз впевнені, що хочете саме цього раба?

– Цілком!

Вальт піднімає руку, чим привертає увагу аукціоніста. Він вказує на дракона.

– Пані! Ви зовсім здуріли! Купувати некерованого дракона! – гнівно кричить Ненсі – Не робіть помилку про яку потім пошкодуєте!

На той момент, я вже нікого не слухаю. Якщо я вже щось вирішила, то так і зроблю, якщо я повністю впевнена що роблю правильний вибір!

По залі, знову розноситься стукіт молоточка з вигуком.

– Продано!

– Хто!!! – почувся розлючений вереск з кінця зали.

– Хто купив цього раба?!! – злісно верещала одна з жінок.

Я обертаюся на вереск, це була та сама жінка, що привела дракона.

– Де та що купила його?! – вона почала нишпорити поглядом по всьому залі.

– Не хвилюйтеся, звідси вас ніхто не зможе помітити – заспокоїв мене Вальт.

Аукціоніст глянув на Вальта, чекаючи що скаже він на це. Чи можна йому сказати хто саме придбав раба. Вальт лиш похитав головою в заперечному жесті, аукціоніст кивнув в знак розуміння.

– Вибачте пані, але я не можу сказати вам хто саме придбав дракона. Наш гість, не бажає говорити свого імені.

Незнайомка все продовжувала рвати й метати від злості. Схоже, в її плани не входила купівля дракона… скоріш всього, вона жадала поглянути на його страту. 

Раптом, в мене виникло знайоме відчуття… як начебто, хтось пильно слідкує за мною. Я переводжу свій погляд на дракона. Моє тіло різко ціпеніє… він дивиться прямісінько на мене. Своїми жовтими шаленими очима з вертикальними зіницями, які то розширювалися, то знову звужувалися стававши ледь помітними. Здавалося, що він заглядає мені прямісінько в душу, своїм пронизливим поглядом. 

В мені знову щось перемкнуло, і в мозку крутилися знайомі, але розпливчасті спогади… начебто… я вже бачила, десь ці очі. От тільки, де саме? 

Я почала відбирати всі відголоски своєї пам’яті, щоб нарешті згадати… згадати, ці очі. Моє тіло знову пересмикує. І я згадую де саме бачила, їх! Такі самі очі, я бачила у своєму сні… вони, так само пильно дивилися на мене. Своєю неприродною жагою, яка жадає поглинути цілком і повністю, до самого останку.

Але як таке можливо? Як саме я могла побачити ці очі уві сні? Та й чого я взагалі вирішила, що це ті самі очі. Дурість.

В моїй голові починає відлунювати не чіткий шепіт: “Знайди його, знайди, знайди. Негайно! Бо буде пізно! Ти потрібна йому!” Цей шепіт мені знайомий, я вже його чула! То це його, я повинна була знайти… шепіт… Він знову заполонив всю мою свідомість: “Так, так, так, так! Ти його знайшла! Знайшла! Знайшла!” Мене знову струсонуло як від удару струму. І моя свідомість повернулася до реальності.

Дракона вже почали тягнули кудись два чоловіки.

– Ну що панове! Я оголошую, цей аукціон закінченим! – промовля ведучій і йде зі свого п'єдесталу.

Вальт підіймається з стільця і простягає мені руку.

– Прошу, пані. Ходімо оформимо всі документи, на ваше нове придбання.

– Добре.

Я беруся за лікоть Вальта, і ми пішли до кабінету, щоб оформити всі документи.

– Дивовижна ви людина, пані Маргарито – промовив. 

– І чому саме, дивовижна?

– Ви дуже добра людина. Що в наших колах зустрічається доволі рідко, та й з нашої першої зустрічі я відразу зрозумів, що ви доволі приємна і цікава людина.

По заду, я почула невдоволене хмикання Ненсі.

– Я б не назвала себе, настільки доброю та цікавою людиною. Я просто роблю те, що вважаю правильним. Тому, я така сама як і всі інші. Просто я дивлюся на життя, трохи під іншим ракурсом.

Вальт ледь чутно розсміявся.

– Як скажете. Але, як на мене, саме це і робить вас іншою.

Ми почали підходити до дверей кабінету.

– Ось ми й на місці – він почав відмикати замок – прошу!

Ми зайшли в середину.

– Прошу пані, сідайте. Поки що, ви можете підготувати всі свої документи, а я зараз до вас повернуся. Треба перевірити та підготувати вашого раба.

– Добре.

Вальт вийшов з кабінету. А мені залишилося дістати документи… які знаходилися в Ненсі. Ех, судячи з її виразу обличчя, в неї не було жодного наміру віддавати мені папери. 

– Ненсі…

– Навіть і не просіть, – перебила вона мене – я не дам, вам здійснити цю помилку, про яку ви будете шкодувати!

Ем, я звичайно все розумію Ненсі хоче мені допомогти… але… але все-таки! Я вже зробила свій вибір! І не маю жодного наміру змінювати своє рішення!

– Але ж, я вже купила його – нумо, давай погоджуйся, все одно я доб'юся свого.

– Але ви можете передумати. Та і документи ви не підписали, так що!

Парирувала вона мій аргумент. Ну добре! А як тобі таке комбо, котячих оченят з мультика "Шрек!"

– Нумо, Ненсі, ти ж не поганий привид. Подумай, що буде з тим нещасним драконом, його просто можуть стратити. І це все, буде на нашому сумлінні. – не здавалася я.

– Пані зрозумійте, ми не можемо всім допомогти. Та й і той дракон, це одна суцільна проблема! Повірте, його не за просто так називають”Диким”. Його колишня господарка не змогла приборкати, то нащо нам цей головний біль!

– А якщо, в мене вийде з ним домовитися! То тоді це буде просто чудова співпраця! Адже дракони, теж доволі сильні.

– Так… дракони сильні і в нашому випадку він би був найкращою партією… але дракони створіння волелюбні і вони нікому не бажають коритися і… і дракони дуже ненавидять людей. А що як він захоче вас вбити!

Між нами повисла важка тиша. Все-таки… і такий варіант розвитку подій не варто пропускати повз вуха. Все-таки  вже не маленька, й все розумію… але якщо… якщо в мене вийде з ним домовитися і подружитися? В такому випадку, може все вийти і всі б залишилися задоволеними.

– А якщо все ж таки спробувати? – стиха запитала.