Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

– Не знаю пані, все це може погано закінчитися.

Мабуть… я все-таки помилилася. І напевне Ненсі була права, що не варто було забирати дракона. Та й взагалі, мабуть, була погана ідея, купувати раба. 

По заду я почула глибокий вдих й видих Ненсі. Я повертаюся до неї. Вона простягає мені документи.

– Мабуть, все-таки варто ризикнути – промовля Ненсі, схоже вона зараз переступила через всі свої принципи. А знаючи це доволі складно робити. Тому я вдячно дивлюся їй прямісінько в очі й беру папери.

Я берусь переглядати всі потрібні мені папери. Ще вчора, мої привиди намагалися пояснити мені всі деталі та титули, які я повинна була знати і вивчити на пам’ять, щоб аж від зубів відскакувало. Признаю це було. До біса складно! Але як, не як розібралася. 

Я почула ледь чутні кроки, які наближалися до дверей кабінету. До кімнати заходить усміхнений Вальт і за ним заходять двоє кремезних чоловіків які тримають дракона.

– Ну що ж! Почнемо оформлення всіх документів! Ви вже готові, пані Маргарито?

– Так. 

Вальт присідає навпроти мене за робочий стіл, а тим часом два чоловіки потягнули дракона до центру кімнати. Там де було намальоване захисне коло, вони всадили його в нього і один з них щось прошепотів і коло засвітилось фіолетовим кольором. І потім, вони вийшли за двері, залишаючи нас наодинці.

– Прошу вас передати мені ваші папери, я запишу ваші дані – промовив Вальт, взявшись заповнювати всі потрібні документи.

А тим часом Ненсі кружляла навколо дракона невидимою для інших хмаркою, й бурчачі собі під ніс: “Скільки роботи чекає на нас. Навіщо ж було його брати, тепер прийдеться його виховувати, щоб біди не накоїв”.

– І так, ми майже з усім закінчили. Залишилося тільки поставити ваш підпис і закріпити зв’язок між вами і рабом.

Вальт простягує мені до рук документ, я його уважно перечитую і упевнившись що там усе правильно, підписую.

Тим часом Вальт встав зі свого місця й попрямував до шафи, звідти він дістав якісь ємності з невідомим мені вмістом. Він почав змішувати всі ці інгредієнти в одній мисці, а потім перевів погляд на мене.

– Майже все, залишився лише один інгредієнт – промовив він і простягнув мені кинджал. 

Взявши зброю до рук, я з запитанням покосилася на Ненсі, в надії пояснення. Що мені з цим робити?

– Розріжте долоню і крапніть трохи своєї крові в миску – пояснила вона.

Я трохи вагаючись, надрізаю долоню й капаю свою кров в каламутну рідину, що більш нагадувало жабуриння.

– Чудово – промовив Вальт – ось, тримайте, цим ви можете зцілити свій поріз.

Я беру в нього невелику баночку, відкривши її там була прозора зеленувата субстанція схожа на мазь.

– Нанесіть трохи мазі на поріз і він загоїться – знову підказала мені Ненсі.

Я роблю так, як порадила мені Ненсі, беру трохи мазі і намазую долоню. І тут відбулося таке! Що якби не стороні присутні, я б стрибала як мала дитина, коли побачила як фокусник дістає білого кролика з циліндра! Моя рана починає загоюватися, прямісінько в мене на очах! І за кілька секунд все загоїлося і начебто я не розрізала долоню кілька хвилин тому, навіть шраму не залишилося!

Треба ж, яка корисна річ, треба буде і собі таку придбати! Що, що, а це точно зайвим не буде.

Потім, Вальт підійшов до дракона, взявши його руку Вальт розрізав її, на поріз дракон лиш зашипів від болю. Змішавши кров дракона з моєю.

– От і все! – промовив він.

Потім, Вальт взяв зі столу щось на кшталт пензля і вмочив в отриману рідину. Вальт, знову підійшов до дракона, на що той нервово смикнувся. Він почав вимальовувати якісь незрозумілі мені символи, а потім коли закінчив вони засвітились фіолетовим кольором, дракон знову почав стиха шипіти від болю.

– І так, мітка готова! – відійшов він від дракона, задоволено милуючись своїм творінням – залишилося надягти стрічку.

Стрічка? Він що, зараз збирається його обмотати як новорічний подарунок з бантиком? Звучить як повний абсурд!

Але.. але, мабуть…. А-А-А-А Я НЕ ЗНАЮ! ВСЕ! ОФІЦІЙНО МІЙ МОЗОК УЖЕ ЗЛАМАНО! Навіщо так загадково називати прості речі! 

Бо скоріш всього, він явно не збирається обмотувати його подарунковою стрічкою! І чує моя… м’яка філейна частина, що це щось недобре!

Вальт, простягає мені до рук чорну шкіряну стрічку. 

Тану ні! Невже серйозно обмотувати прийдеця! От стрічка, якась закоротка…

Я знову дивлюся на Ненсі, тільки погляд в мене тепер як у неандертальця якому дали до рук телефон. Вона втомлено видихає.

– Піднесіть стрічку до шиї дракона і випустіть трохи своєї сили. Так, як ви навчалися з Лайоном, коли робили опудал і уявіть що стрічка обмотується навколо шиї.

Легше сказати ніж зробити. Головне зараз не напартачити, бо це ж не опудало! А цілком жива люд…. тобто дракон. Так заспокойся Маргарито, все буде добре, головне зберігати спокій.

Я підходжу до дракона і простягую стрічку. Він миттєво напружується усім своїм тілом, і він пильно слідкує за всіма моїми рухами.

А-А-А-А-А! Та за що! І як ви мені скажіть на милість! Тут можна бути спокійним, коли за тобою так пильно спостерігають! Так ганчірко! Досить скиглити, візьми себе до рук і опануй!

Я приклала стрічку йому до шиї, ледь торкнувшись кінчиками пальців його шкіри. Від цього, він ледь помітно здригнувся. Я заплющила очі і зосередилася, почала уявляти як стрічка обхоплює шию дракона… і я почула здавлений стогін, й різко відсмикнула руки розплющуючи очі. 

Що не так? Я знову зробила якусь помилку! Дракон вигнувся дугою від болю й стогнучи! І що ж тепер робити!!! Я швидко перевела зляканий погляд на Ненсі, в якому читалося панічне: “Що саме я накоїла!”

– Не хвилюйтеся, ви все зробили правильно. У вас вийшло – почала заспокоювати вона мене.

"Вийшло!" В якому місці! Чому все що ми робимо в прив’язці, супроводжується болем!