Читати книгу - "Семеро підземних королів"

І навіть риси обличчя Страшила стали змінюватися, бо акварельні фарби, якими воно було розмальовано, розчинялися і стікали по щоках.

Стурбований Фарамант викликав лікаря. Прийшов Бориль, нащадок того самого Бориля, за життя якого вперше приспали королів з їхніми сім'ями та слугами. Кругленький і самовдоволений, як його предок, лікар оглянув знатного пацієнта.

— Гм, гм, погано, — пробурчав він. — У вашого превосходительства починається небезпечна хвороба — водянка. Найкращі ліки сонячне тепло і світло.

— Я не можу залити… тобто залишити тут Еллі, — глухо промовив Страшило.

— Тоді… — лікар подумав. — Тоді для вашого превосходительства лікарнею може стати ливарна майстерня. Я вважаю, що в її теплому сухому повітрі ви поздоровшаєте.

Страшила віднесли в ливарну майстерню і влаштували в затишному кутку, де він нікому не заважав і де його не турбували робітники. Фарамант, який перебував біля правителя в ролі доглядальниці, переконався, що жодна іскра з печі не може потрапити на Страшила. Якби таке сталося, хворий замість одужання знайшов би загибель.

У сухому й гарячому заводському повітрі від Страшила перші дні валила густа пара, і невдовзі його здоров'я почало поліпшуватися навдивовижу швидко. Руки і ноги налилися силою, а в голові появилася ясність.

Погано було і з Дроворубом. Сирість пронизувала його залізні суглоби, і вони почали іржавіти. І ця іржа Печери була якась особливо в'їдлива, від неї не рятувало навіть посилене змащування. Скоро золота маслянка Дроворуба спорожніла, і при рухах усі його частини скрипіли. Щелепи не рухались, бідолаха марно старався відкрити рота: він занімів. Дроворуб перетворився на інваліда.

Дій Гіор запросив до нього лікаря Робиля. Лікар сказав:

— Щоб його світлість (а можливо, варто сказати його колишня світлість?) не розвалився в найближчі дні, його треба покласти в бочку з олією. Це для нього єдиний порятунок.

На щастя, в останньому каравані провізії виявилося достатньо олії, і Залізного Дроворуба занурили в цю рідину так, що зверху видно було тільки лійку, що заміняла йому капелюх.

А щоб Дроворуб не нудьгував, поряд з ним на стільці сидів Довгобородий Солдат і розповідав йому різні цікаві історії зі свого минулого, коли він ще служив воротарем у Гудвіна.

Для прогулянки Дроворуб іноді вилазив з бочки на годину-дві і рушав провідати Страшила або Лева. Могутній Лев, вільний син лісів, у Печері також почував себе кепсько: цар звірів захворів на бронхіт. Бориль виписав йому порошки, і незабаром вся аптека спорожніла: легко собі уявити, які дози ліків потребує Лев! А коли Лев з'їв порошки, він узявся ковтати папірці, у які загорталися ліки.

Отож з друзями Еллі не все було гаразд, і це змушувало Лестара квапитися з підготовкою механічного чаклунства.

ДЛЯ ЧОГО МОЖУТЬ ЗНАДОБИТИСЯ ДІАМАНТИ

І навіть дуболоми, ці сильні та витривалі дерев'яні створіння, відчували, що їхні руки й ноги набрякли від вогкості і вже не так добре слухаються їх, як раніше.

Лестар поспішав. У короткі години відпочинку головного майстра заміняли його помічники, і, як і раніше, дзижчали свердла та скрипіли блоки, стукали молотки. Чудодійна вода, як видно, пішла глибше, ніж передбачав майстер, але ось у надрах землі, нарешті, відчули її присутність. Затуплені свердла, які треба було замінити новими, дістали з надр вологими. Лестар суворо наказав людям не торкатися цієї води, але якось, коли вони повернулися у Священну печеру після обідньої перерви, побачили біля недавно вийнятого бура десятків зо два мишей. Миші лежали догори лапками і спали чарівним сном! Вони злизали зі свердла крапельки Сонної води.

Миші проспали кілька годин. Обережність у роботі подвоїлася.

І ось настав щасливий момент, коли чудодійна вода потужним струменем ринула у завчасно підготовлений для неї басейн. Лестар і його помічники, Еллі, Фред Каннінг зібралися довкола і з шанобливою цікавістю довго дивилися, як, вируючи і зблискуючи синюватим світлом та випускаючи з себе шипучі бульбашки, ллється Сонна вода.

Потім кожен зайнявся своєю справою. Еллі сиділа біля будиночка і забавлялася одним із діамантів. Ці, з переливами усіх кольорів веселки, камінці, які вони з Фредом добули в одному з гротів, дуже подобалися дівчинці. Вона милувалася блиском алмаза, то наближаючи його до очей, то віддаляючи, підкидала його на долоні… Захоплена цим нехитрим заняттям, Еллі не помітила, що робиться в печері, але раптом Тотошко, що лежав у неї на колінах, потягся, широко позіхнув і… заснув.

Здивована Еллі озирнулася. Те, що вона побачила, вразило її. Фред Каннінг спав у найнезручншій позі серед каміння. Лестар і його помічники, охоплені нездоланною сонливістю, опустилися на долівку печери, де хто стояв.

В одну мить Еллі збагнула:

«Небезпека! Чудодійна вода хилить у сон своїми випарами!»

Вона підбігла до дуболомів то дурнувато посміхалися і мовчки дивилися на те, що відбувається, і наказала:

— Мерщій, мерщій! Беріть людей і виносьте звідси!

Усіх сплячих негайно перенесли до кімнат відпочинку і поклали на ліжка. Еллі у смертельній тривозі сіла біля Фреда і сиділа до тих пір, поки її саму не здолав сон, на щастя, звичайний.

Поснулі прокинулися тільки через добу і поводили себе, як невинні немовлята. Еллі розгубилася:

— Що з ними робити?

Потім дівчинка послала дерев'яного бригадира Арума в Печеру за Діном Гіором і Фарамантом, наказавши викликати їх по секрету й нікому нічого не розповідати.

А сама вона зайнялася Фредом: нагодувала його з ложечки кашкою і почала вчити розмовляти. Очевидно пара чарівної води не встигла сильно вплинути на мозок Фреда, бо через годину він уже усміхнувся і сказав «мама», а потім потяг з тумбочки діамант і засунув у рот.

— Ні-ні, ще вдавишся! — крикнула Еллі і відібрала небезпечну цяцьку.

Через кілька годин прибули схвильовані несподіваним викликом Фарамант і Дін Гіор. Почувши розповідь дівчинки про те, що сталося, її друзі не могли зрозуміти, чому всі заснули, а Еллі ні. Фарамант почав прискіпливо розпитувати Еллі, що вона робила в той час, як решта працювали і коли нарешті з'ясувалося, що дівчинка гралася з діамантом, Вартовий Брами полегшено зітхнув і сказав:

— Отож