Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Коханка 📚 - Українською

Читати книгу - "Коханка"

450
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Коханка" автора Януш Вишневський. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 31 32 33 ... 41
Перейти на сторінку:
із чотирма французами з університету Бордо мали пересісти на легкий літак «Сесна» і долетіти до Батон-Руж, а звідти вже їхати автобусом, надісланим обсерваторією, до Лівінґстона. «Сесна» впала в озеро Поншартрен через п’ять хвилин після вильоту.

Він зняв окуляри і переклав їх із руки в руку.

— Коли я думаю про свою дружину та її брата, який намагався дістатися неба, то мені часом здається, що Бог погрожував їм пальцем за таку цікавість. А коли Бог погрожує пальцем, то люди інколи помирають. Хоча вона не збиралася красти в Бога жодної таємниці. І я, — він повернувся до столу, налив собі повне горнятко, розливши кілька крапель на документи, які лежали біля пляшки, жадібно випив і з пляшкою повернувся до вікна, де став до мене спиною, — я, моя люба, дуже б хотів, щоб моя дружина мала всі можливі зморшки і щоб я хоча б раз міг їх побачити. Ви навіть не уявляєте собі, якою гарною жінкою була моя дружина.

Він повернувся до столу. Похапцем витер сльози і поволі начепив окуляри.

— Бо час, моя люба, де як гравітація, яка морщить Всесвіт, або як крапля дощу, яка падає з неба і морщить калюжу чи озеро. Але дехто помирає ще до того, як впаде ця крапля.

Вчора я повернулася від свого гінеколога заплакана і п’яна. Таксист запитав, чи точно не потрібно «провести вас до самих дверей?». Я зібрала всі свої сили і пробурмотіла:

— Точно не треба!

Я дала йому гаманець, щоб він узяв собі з нього за дорогу. Подумала, що так буде краще.

Моя машина залишилася на платному погодинному паркінґу. Бо я збиралася повернутися машиною. Але так вийшло. Це на мене не схоже.

— Ти ж завжди така організована, — каже про мене Анджей.

Вчора ми напилися з моїм гінекологом. Мало хто напивається під час сповіді. Бо тоді переважно думають про покуту. Але я напилася, бо думала в основному про гріхи. А потім він розповідав мені про свою дружину і плакав. І я теж заплакала. А до всього у мене ще почалася менопауза.

Сьогодні все не так, як завжди. Я не пішла на роботу. Подзвонила і сказала, що хвора. І навіть не збрехала. Бо сьогодні я почуваюся так, ніби мене витягли з-під руїн будинку після землетрусу.

Усе через того лікаря і фотографію, яку я випадково знайшла в альбомі. Анджей і я з новонародженим Мацьком на руках. Ніжність у форматі 7 х 11. На світлині нас троє, але насправді нас було ще двоє. Ми вже давно не разом. Цілу вічність. Якось так вийшло. Ми загубили одне одного під час заробляння грошей, підвищення рівня життя, забезпечення собі старості. У нас спокійне життя відповідальних батьків. Коли Мацек склав випускні іспити і виїхав учитися до Варшави, усміхнувся до нас і сказав:

— Тепер у вас буде вільна хата!

І вона у нас є.

Вільна, порожня, величезна і холодна, ніби іґлу.

У ній вже немає сміху, галасу, радості. Мені завжди здавалося, що все це ознаки родинного життя, а виявилося, що лише ознаки присутності Мацька. У нас немає навіть слів одне для одного, коли Анджей повертається з роботи. А тоді, коли він уже зі мною, увечері, у цій порожній хаті без галасу, то… тоді… тоді мені найбільше його бракує.

Анджей…

Він називає цей час, який уже позаду, вдалим життям. Будинок біля лісу, син у найкращому університеті, мурований літній будинок на пляжі. Після того, як проживаєш вдале життя, вже не залишається бажань.

Але у мене залишилися!

Я б хотіла знову поїхати з ним до Парижа, і в неділю вранці їсти разом круасани в ліжку, і сміятися з різних дурниць. Але у нього вже було вдале життя і тепер йому заважають крихти в ліжку.

Ні!

Старість це не лише зморшки.

Увечері я показала йому те фото.

— Гарна сім’я, — сказав він.

— Гарна пара, — сказала я і взяла його обличчя у свої долоні, а потім ніжно поцілувала кінчик носа. Мені здається, що він почервонів.

Учора я довідалася, що це таки не була затримка, і що місячне шість тижнів тому справді було моїм останнім. У нього навіть не затремтів голос. Ні на мілісекунду. Він сидів біля свого неймовірно старого і неймовірно дорогого столу, вписував латинські каракулі до моєї медичної картки і ліниво кинув мені за ширму, за якою я надягала панчохи:

— Це була ваша остання менструація.

І голос у нього не затремтів.

Я застигла, як герої фільму, коли натискаєш на кнопку «пауза» на пульті відеомагнітофона. Не могла зрушити з місця.

— Як? Що? Вже?

Так, без фанфар, банально і без попередження я вийшла з дітородного віку?

А мені здається, що зовсім недавно у бабчиному домі я затягла на повне павутиння горище свою сестру і сказала їй, ніби найбільшу таємницю:

— Сьогодні у мене почалося… ну, сама знаєш!

Це ж було так недавно…

«Вдале життя».

Можливо, Анджей правий.

А можливо, мій гінеколог.

«Бо час, моя люба, — це як гравітація, яка морщить Всесвіт, або як крапля дощу, яка падає з неба і морщить калюжу чи озеро».

Після обіду я поїду забирати автомобіль із паркінгу.

Якщо знову не нап’юся.

Замкнутий цикл

Вони вийшли в море з Галіфакса перед четвертою ранку. Після шести годин і п’ятнадцяти хвилин стояння.

Йому не пощастило. Вони тягнули жереб із шапки одного з офіцерів, щоб визначити, хто з них зійде на сушу. Він програв. Хтось же мусив програти. Інакше для обслуговування цілого траулера залишилися б тільки боцман і практикант, який був такою незначною особою на кораблі, що навіть не мав свого номера в шапці. Він програв уже вдруге. Протягом дев’яти місяців і чотирьох днів його нога не ступала на тверду землю. Боцман також не кидав жереб. Він просто підійшов до Другого, мовчки витягнув свій номер із шапки і спустився до кабіни під палубою. Тому що боцман не любив програвати.

Вони взяли з собою пальне, воду, лід і їжу. Поміняли зіпсований мотор тралового підйомника.

Лікар поповнив у портовому капітанаті запаси морфію, які вичерпалися протягом останніх шести місяців, узяв також йод та аспірин. Морфій, аспірин, йод. Канадський портовий лікар лише хитав головою.

Заспаний представник польського судновласника прийшов у супроводі представника страхової компанії Ллойда, щоб офіційно отримати від лікаря ліву ногу Яцека, яку відірвало підйомником. Лікар чекав біля трапа і, коли побачив того чоловіка від Ллойда, послав практиканта до холодильника.

Хлопець у чорній пілотці збіг

1 ... 31 32 33 ... 41
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коханка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коханка"