Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Щоденник Майдану та війни 📚 - Українською

Читати книгу - "Щоденник Майдану та війни"

337
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Щоденник Майдану та війни" автора Андрій Юрійович Курков. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 31 32 33 ... 87
Перейти на сторінку:
Центру інші «майданівці», й знову починаються розбірки, в результаті яких жінку виводять із кабінету і законний директор повертається на своє робоче місце. І теж просить майданівців не йти, а поохороняти будівлю.

Коли цей соціально-броунівський рух закінчиться, сказати важко. Для революціонерів революція триває, її не можна зупинити. Піти — значить зрадити революцію. Ніхто не хоче бути зрадником революції, тому всі шукають привід, місце, можливість відновити справедливість. Не обов’язково історичну справедливість, а скоріше ситуативну.

У суботу, 15 березня, стало відомо, що деякі ув’язнені українських тюрем хочуть іти на війну з Росією. Власне, вони, я думаю, воювати не хочуть, але думають: якщо війна, то їх випустять і пробачать в обмін на їхні героїчні старання. Під час Другої світової війни таке було — з ув’язнених формували штрафні батальйони й посилали на смерть, на найнебезпечніші та згубні ділянки фронту, щоб вони кров’ю спокутували провину перед Батьківщиною. Цікаво, що серед бажаючих «іти на війну» є багато рецидивістів, але немає засуджених співробітників міліції, прокуратури, військо­вих. Узагалі настрій ув’язнених у тюрмах і в колоніях став якимось збудженим. Багато хабарників, які сидять за корупцію, стали раптом писати заяви з проханням вважати їх політичними в’язнями, потерпілими від колишнього режиму. Вони не тільки пишуть ці папірці керівництву тюрем, а й почали доводити всім своїм «колегам» по відсидці, що є «політичними». Може, багато хто з них дійсно вірять у власну вигадку?!

А в Криму завтра «референдум». У новинах якийсь кримчанин дивувався: як можна організувати референдум за сім днів? Він порівняв підготовку референдуму з підготов­кою до весілля. «Весілля ж готують кілька місяців, а референдум — це як тисяча весіль!» — говорив він. У Севастополі народ активно знімає гроші з карток у банкоматах і скуповує горілку. Деякі купують про запас для себе. Багато хто боїться втратити свої банківські заощадження в гривнях, адже Росія відразу вводитиме в обіг свій рубль, а при обміні гривні на рублі напевно буде якийсь невигідний, «політичний» курс валют. Інші, більш підприємливі севастопольці й просто кримчани вкладають у горілку гроші, як інвестицію. Горілка в Росії вдвічі дорожча, ніж в Україні. Попервах можна буде навіть заробити на ній, продаючи її трохи дешевше російських цін, коли ціни ці буде в Криму введено. Продукти тривалого зберігання, крупи та консерви теж купують набагато частіше, ніж зазвичай.

У понеділок, 17 березня, Путін визнав незалежність Криму, і того ж вечора по російському телебаченню у вечірніх новинах показали карту України без півострова Крим. Оголошені вчора Європою і США санкції проти 21 людини з Криму й Росії викликали в багатьох навколо мене подив і гіркий сміх. Але інші сказали: це тільки початок санкцій. Подивимося. Поки що події в Криму розвиваються дуже швидко, а в Європі — дуже повільно. Немовби новини туди надходять не інтернетом, а за допомогою поштового кур’єра, який подорожує на коні.

У Криму вчора цілий день роздавали зброю. Процедура проста, зброї багато. Треба тільки бути жителем Криму, тобто показати внутрішній паспорт, в якому стоїть адреса проживання, треба отримати посвідчення члена «Самооборони» — тобто прийти по одній із безлічі адрес і заприсягтися в любові до Росії та в ненависті до України. Після цьо­го з новеньким посвідченням члена «Самооборони» слід іти до міського або районного військкомату і отримувати авто­мат Калашникова. Я помітив, що чим більше людей отримує в Криму зброю, тим менше працює кримських банкоматів. Безліч людей у розгубленості. Магазини не приймають банківські карти, тільки готівку. Банки не працюють. Кримська влада повідомляє про націоналізацію українських банків­ських філій. Влада обіцяє швидкий перехід на рублі та фінансову допомогу Росії. А Росія вже мовчить про обіцяні Криму гроші. Загони «Самооборони» зупиняють по всьому Криму автобуси та машини, перевіряють паспорти пасажирів і водіїв. У кого немає паспорта — виводять і затримують. Кого вони шукають? Може, «шпигунів» із Києва? Сама ж «Самооборона» складається і з кримських добровольців, і з прибулих із Росії козаків та російських активістів. Ще тро­хи, і різні загони «Самооборони» почнуть перевіряти паспорти один в одного.

У київських членів «Самооборони» і в інших революційних груп, які брали участь у поваленні Януковича, теж ви­стачає на руках зброї. Але їм зброї не роздавали. Тому на десять осіб може виявитись один автомат або два пістолети. І ходять по Києву ці революційні загони, шукають, куди застосувати свою енергію. У минулі вихідні один київський бізнесмен привів загін «Правого сектора» захищати підвал у житловому будинку, де він давно мріяв улаштувати мага­зин. Мешканці будинку довго воювали з цим бізнесменом, у яко­го немає ніяких документів на підвал, викликали загін «Самооборони». Поки два революційні загони з’ясовували відносини, до будинку по вулиці Халтуріна, 23 приїхала й озброєна міліція, яка залишалася поруч, але не втручалася в конфлікт між жителями будинку, бізнесменом, «Правим сектором» і «Самообороною». Кілька революціонерів по­стріляли в повітря, намагаючись довести пострілами свою правоту. Але, врешті-решт, усе завершилося мирно. Бізнесмена змусили стати на коліна перед мешканцями будинку та пообіцяти, що він більше не намагатиметься захопити чужу власність. Після цього міліція попросила закінчити конфлікт і обидві групи революціонерів розійшлися. Зброї у них не забирали, в міліцію нікого не запрошували. Просто стало тихо. Але коли пролунали перші постріли, виховательки дитячого саду, розташованого в сусідньому будинку, почали нервово дзвонити всім батькам і просити їх терміново приїхати й забрати дітей додому. Як і дзвонили і моїм друзям, і вони, тремтячи від хвилювання та страху за дитину, бігли до дитячого садка і забирали звідти свого хлопчика Артемка.

Незважаючи на все, що відбувається, я почав краще спати. Учора лікар-окуліст прописав мені краплі для очей: після майже трьох місяців без нормального сну в мене почав падати зір. Я вже тримаву руці папірець із назвами крапель і вітамінів, які слід було купити, а лікар мене не відпускав, питаючи: «Що ж тепер буде? Як житимемо далі?»

Увечері того ж дня я зайшов до свого київського видавця, і ми сіли з його дружиною і з ним, утрьох, за маленький столик, налили по чарці горілки, поставили на столик оселедець, смажену рибу, солоні огірки. За вікном вирував незвично сильний для Києва вітер, який кидав дощ на скло вікон і балконних дверей. Ми зустрічаємося так у мого видавця, як мінімум, раз на тиждень. «Заспокійливі зустрічі» замість заспокійливих ліків для нього і його дружини. І ті ж запитання: «Що тепер робити? Як жити далі?» Видавництво не працює, українська держава ще за Януковича заборгувала йому багато грошей. Давно немає чим платити зарплати

1 ... 31 32 33 ... 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щоденник Майдану та війни», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Щоденник Майдану та війни"