Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.) 📚 - Українською

Читати книгу - "Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)" автора Ігор Ільюшин. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 31 32 33 ... 168
Перейти на сторінку:
умов цього співіснування... Збройна акція українських повстанців повинна мати такий вигляд, що вона спрямована не проти радянського солдата, а лише проти ГПУ, комуністичної партії і безбожників... Загальний напрямок всього руху має бути з території Румунії, з району середньої Бессарабії, на Черкаси, а потім або на Східну Малопольщу (Східну Галичину. — І. І.), або на Крим, Дон і Кубань»[157].

Цей план свідчив про те, що в польських військових колах було чимало прихильників ідеї «політичного прометеїзму». Українському питанню вони відводили чи не головну роль у реалізації федералістичної програми. На думку цих людей, створення Української держави на Наддніпрянщині в усьому мало відповідати польським державним інтересам, оскільки, по-перше, завдяки допомозі українцям у створенні їхньої власної держави поляки могли б мирним шляхом вирішити на свою користь проблему належності західноукраїнських земель, а по-друге, новоутворена «Велика Україна», уклавши унію з Варшавою, входила б до польської федерації, чим значно послаблювала б Росію і, навпаки, зміцнювала б Польщу[158].

У заяві від 8 квітня 1940 р., зробленій військовими зі штабу Головнокомандувача, думки про «цивілізаційну» місію Польщі на сході, зокрема про допомогу українцям у створенні ними на Наддніпрянщині вільної та самостійної держави, повторювалися[159]. При цьому підкреслювалося, що проблема створення Української держави жодним чином не має пов’язуватися з питанням, кому мають належати польські «східні креси». У цьому плані офіційна політика польського уряду, на думку начальника штабу полковника Олександера Кендзьора, мусила полягати у збереженні status quo ante bellum. Справа східних територій II Речі Посполитої була винятково польською внутрішньою справою і не підлягала обговоренню з українцями.

Після капітуляції Франції у війні з Німеччиною та переїзду польських емігрантських властей до Великобританії прем’єр В. Сікорський у меморандумі до Форейндж офіс у червні 1940 р. заявив про прагнення польського уряду в Лондоні переглянути свою політику стосовно Москви[160]. Він погодився навіть на певні територіальні зміни на польсько-радянському кордоні, на прохід радянських військ через територію Польщі, окуповану Німеччиною, на співпрацю у формуванні в СРСР польської армії для спільної боротьби проти нацистів. І хоча невдовзі меморандум було відкликано, його поява свідчила про те, що польські військово-політичні сили в Лондоні, чи принаймні якась їх частина, під тиском обставин, імовірно, будуть змушені поступитися своїми національними інтересами, щоб відродити Польщу.

Певні зміни, що відбулися у ставленні польського «лондонського» табору до СРСР, а отже, і в розумінні проблеми «східних кресів», відобразилися в інструкції генералів В. Сікорського і К. Соснковського, надісланій у липні 1940 р. у Варшаву генералові Стефану Ровецькому — командувачу польського підпілля, створеного на всіх окупованих Німеччиною, а також приєднаних до Радянського Союзу довоєнних територіях II Речі Посполитої.

У ній зазначалося: «Наше ставлення до Рад як до окупанта не зазнало принципової зміни... Однак не виключено, що при подальшому розвиткові подій Росія в певний момент може опинитися на боці Англії як її союзника у війні проти німців... Тоді, може, доведеться переглянути наше ставлення в сенсі відкладення на якийсь час вирішення територіальної суперечки з радянським окупантом... Натомість уже зараз мусять бути переглянуті гасла про знищення Росії, що, однак, не повинно зашкодити встановленню тісніших зв’язків з українцями, які дружньо ставляться до Польщі. Вирішення українського питання в політичній площині належить винятково до компетенції уряду. Тому всі спроби дійти в цьому питанні якогось порозуміння з Вами, які, можливо, робитимуться з українського боку, слід обмежити лише до прийняття від українців відповідних заяв без надання їм будь-якої політичної, а тим більше військової інформації з нашого боку»[161].

Інструкція такого змісту, безперечно, обмежила можливості польських підпільників дійти якогось порозуміння з українцями і налагодити співпрацю з ОУН та іншими українськими самостійницькими організаціями. Загалом відсутність офіційної декларації польського емігрантського уряду в підтримку ідеї створення незалежної України стала однією з головних причин ухиляння в подальшому українських політиків від переговорів з поляками як на еміграції, так і на окупованих Німеччиною, а також приєднаних до СРСР територіях (хоча такі в поодиноких випадках і мали місце, про що йтиметься далі).

Якщо у польських урядових колах готові були принаймні взяти до уваги ідею створення незалежної Української держави на Наддніпрянщині в обмін на підтримку українськими незалежницькими силами антигітлерівської коаліції, то у будь-якому разі без включення до її складу Східної Галичини і Волині. Українські політики (особливо націоналістичного спрямування) в умовах територіального поділу Польщі і включення західноукраїнських земель до складу УРСР і СРСР, навпаки, неодмінно тепер висували вимогу забезпечення «соборності» українських територій, вважаючи її основною вимогою у справі українсько-польського порозуміння. Поразка Франції і підготовка Німеччини до війни з Москвою давали українським політичним діячам і військовим надію на здійснення у найближчий час їхніх планів, до того ж без будь-якої згоди, а тим більше допомоги з боку Польщі та її союзників.

Тим часом 9 серпня 1940 р. на засіданні англійського військового кабінету було прийнято рішення про можливість згоди офіційного Лондона на встановлення майбутнього польсько-радянського кордону саме по лінії Керзона. Спеціальна місія британського посла Стаффорда Кріпса наприкінці літа прибула до Москви та поінформувала про це радянське керівництво[162].

З поразкою Франції і змінами, що сталися внаслідок цього у

1 ... 31 32 33 ... 168
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)"