Читати книгу - "Чорний Загін"

Так насправді, це завдання повинен був отримати Мовчун. Капітан дав його Одноокому тільки тому, що не може змиритися з мовчанням Мовчуна. Чомусь воно його лякає.

Мовчун не сказав нічого проти.

Деякі з наших місцевих слуг – шпигуни. Гоблін і Одноокий вичислили їх, тож ми знаємо хто вони. Одному з них, який нічого не знав про волосся, ми дозволили втекти з новиною, що збираємося облаштувати шпигунський центр у вільному місті Троянди.

Коли в тебе менші сили – ти застосовуєш хитрощі.

*****

У всіх правителів є вороги. Леді тут не виняток. Сини Білої Троянди повсюди… Якщо при виборі сторони ти керуєшся емоціями – твоє місце серед повстанців. Вони б’ються за все те, що нібито поважають люди: свободу, незалежність, правду, права… Всі оті суб’єктивні ілюзії, всі оті вічні слова-гасла. Ми посіпаки головного негідника у цій виставі. Ми теж піддаємося цій ілюзії, однак не надаємо їй особливого значення.

Ніхто ніколи не вважає себе негідником, зате існують достобіса самопроголошених святих. Історики переможців вирішують, де добро, а де зло.

Ми не вішаємо ярликів. Воюємо за гроші та примарну честь. Політика, етика, мораль для нас порожні слова.

Одноокий зв’язався з Ловцем Душ. Невдовзі він буде тут. Гоблін сказав, що старий дідько завив на радощах. Ловець Душ побачив шанс підняти свій рейтинг і опустити Кульгавого. Десятеро гризуться і роблять один одному падляни гірше ніж зіпсовані діти.

Зима тимчасово послабила хватку. Наші хлоппці й місцеві слуги взялися прибирати подвір’я Мейстрікта. Один з місцевих зник. В головному залі, Одноокий і Мовчун сиділи за картами з самовдоволеними посмішками. Повстанці довідаються саме те, що вони їм хотіли передати.

-- Що за рух на стіні? – запитав я. Елмо змонтував підйомний механізм і намагався розібрати стіну з бійницями. – Що ви збираєтеся робити з цим каменем?

-- В мене з’явилося нове хобі. Побавлюся трохи в скульптора, Док.

-- Не хочеш – не говори. Мені насрати.

-- Думай собі, що хочеш. Я тут збирався запитати, чи ти часом не хочеш поїхати з нами за Загребельним. Потім описав би все в Літописі як треба.

-- І вставити слівце про геніальність Одноокого?

-- Кожному по заслузі, Док.

-- Тоді Мовчун заслуговує на цілий розділ, згоден?

Одноокий сплюнув. Пробурчав щось. Вилаявся.

-- Може зіграєш одну партію?

За столом сиділо три гравці, одним з них був Ворон. Тонк набагато цікавіший, коли гравців четверо чи п’ятеро.

Я виграв три рази поспіль.

-- В тебе що, немає нічого кращого до роботи? Йди собі бородавку виріж, чи ще щось.

-- Ти сам попросив його зіграти, -- зауважив один з глядачів.

-- Ти любиш мух, Отто?

-- Мух?

-- Я перетворю тебе в жабу, якщо ти не заткнеш пельку.

-- Ти не перетвориш в жабу навіть пуголовка, -- промовив Отто незворушно.

-- Сам напросився, Одноокий, -- зареготав я. – Коли з’явиться Ловець Душ?

-- З’явиться, коли з’явиться.

Я кивнув. В поведінці Поневолених важко знайти здоровий глузд чи якусь логіку.

-- Які ми сьогодні веселі. Скільки він вже програв, Отто?

Отто криво посміхнувся.

Наступні дві партії виграв Ворон.

Одноокий вочевидь присягнув мовчати. Тож вивідати суть проекту мені не вдасться. Може це й на краще. Якщо він нічого не пояснив, то й шпигуни повстанців нічого не підслухали. Шість волосків і блок вапняку. Що це в біса означає? Цілими днями Мовчун, Гоблін і Одноокий по черзі обробляли той камінь. Час від часу я заходив у конюшню. Вони дозволяли мені спостерігати, та невдоволено бурчати, коли я не отримував відповіді на свої запитання.

Капітан теж інколи заглядав, знизував плечима і йшов назад у своє помешкання. Він обмірковував стратегії на весняну кампанію, які обрушать всю доступну Імперську силу на повстанців. Рапорти й карти переповнювали його кімнати настільки, що туди було годі протиснутися.

Ми збиралися наваляти повстанцям, як тільки зміниться погода.

Можливо наша робота жорстока, але більшість з нас любить свою службу – а Капітан найбільше за всіх. Його улюблена забава – тягатися з Загребельним. Він не помічає мертвих, спалених сіл, голодних дітей. Так само повстанці. Дві сліпих армії, що не бачать нічого, крім свого противника.

Ловець Душ прибув глупої ночі, посеред завірюхи, поряд з якою та, що докучала Елмо, здавалася дрібницею. Вітер стогнав і завивав. Снігові замети в північній частині фортеці сягали вище стіни. Нас починали непокоїти запаси дров і сіна. Місцеві казали, що це найгірша завірюха за всю історію.

Коли Ловець Душ прибув, завірюха сягнула свого апогею. Бум, бум, бум. Його стукіт розбудив весь Мейстрікт. Залунали сурми. Заторохтіли барабани. Вартові на воротах заверещали, намагаючись перекричати вітер. Вони не могли відчинити брами.

Ловець Душ переліз через стіну по сніговому замету. Він впав і майже повністю зник у снігу на подвір’ї. Не схоже на прибуття гідне одного з Десяти.

Я поспішив у головний зал. Одноокий, Мовчун і Гоблін були вже там. Весело палав вогонь. З’явився Лейтенант, відразу за ним – Капітан. Разом з Капітаном прийшли Елмо і Ворон.

-- Відправте решту назад спати, -- гаркнув Лейтенант.

Увійшов Ловець Душ, зняв важкий, чорний плащ, присів біля вогню. Підкреслений людський жест? – запитав себе я.

Тендітне тіло Ловця Душ завжди обтягнуте чорною шкірою. Він носить чорний моріон, що приховує голову, а також чорні рукавиці та чорні чоботи. Цю монотонність порушують тільки два срібних значка. Єдиний кольоровий елемент – необроблений рубін на держаку кинджала. Лапа