Читати книгу - "Тут баба ворожила (2006)"

— Уявімо собі таку ситуацію. Хтось хоче знати, коли помре його бабуся Олена. Інколи це необхідно знати, особливо якщо старенька має непоганий статок чи діаманти, зашиті в подушку. Це ж просто діловий підхід. Хтось хоче знати, чи зможе він, наприклад, продавши бабусину квартиру на Липках, розраховувати на певну суму саме у жовтні. Якщо так, то йому вдасться укласти вигідну оборудку. Але смерть — річ непевна. Бабуся Олена за допомогою лікарів може протягти ще десяток років. Цей хтось лише радітиме, бо він любить стареньку. Але знати точно не завадить.

Він знову помовчав, пильно вдивляючись в Авеніра, а тоді додав:

— І тут на допомогу приходжу я. Я укладаю парі. Яке завгодно. Звичайно, на моїх умовах. Цей хтось звертається до мене. Природньо, він не буде ставити на те, що старенька помре. Це жорстоко, а він не жорстока людина. І ми з ним вирішуємо: він закладається на певну суму, що бабуся Олена буде жива і здорова на Різдво, а я закладаюся, що ні. Все дуже просто. Ми укладаємо угоду і підписуємо її. Я призначаю число. Я стверджую, що приблизно цього числа, можливо, на тиждень раніше або на тиждень пізніше, бабусю Олену поховають. Він не погоджується зі мною. Проходить час. Якщо він правий — я плачу йому, якщо я правий — він платить мені.

Авенір відчув, як волосся заворушилося у нього на голові. Та все ж він спитав:

— Які ваші умови?

Артеменко миттю перемінив тон.

— Ви з цього і почали. Заходите — і з порога: «скільки?» Налякали мене. Жодного разу не бачив, щоб людина так брала бика за роги.

— І все ж. Які ваші умови?

— Це залежить від багатьох причин. Переважно від суми парі. Іноді від можливостей клієнта. Якщо йдеться про чоловіка, який набрид, або про шантажиста, то сума встановлюється залежно від коштів клієнта. Ви повинні розуміти, що я не веду справи з бідними людьми. Винятком є випадки, коли йдеться про велику спадщину. Тоді ми виходимо з розмірів спадщини бабусі Олени. Сума парі складає приблизно десять відсотків від очікуваної суми. А умови парі — тисяча до одного. Звичайно, у твердій валюті, або, як ще кажуть, в у.о., — він захихотів.

— Тисяча до одного? Круто! — присвиснув Авенір.

— Але якщо ви точно знаєте, що ваша бабуся Олена ось-ось помре, ви ж до мене не прийдете.

— А якщо ви програєте?

Артеменко стенув плечима.

— Бува й таке. Доведеться платити.

— А якщо я програю і не схочу платити?

Артеменко відкинувся в кріслі і примружив очі.

— Не раджу вам цього робити, — тихо, але з прихованою погрозою в голосі сказав він.

В Авеніра по спині побігли мурашки.

Він підвівся і кинув:

— Мені треба все ретельно обміркувати.

І тут Артеменко вкотре перемінився ще раз. Він знову став лагідним і люб’язним.

— Звичайно, звичайно. Такі справи нашвидкоруч не вирішуються. Не треба поспішати. Якщо ви вирішите укласти зі мною парі, приходьте, ми його обговоримо. Адже вам не горить? Квапитися не варто. Ще є час.

Дейкало вийшов з контори, приголомшений почутим. Адже до сьогодні він сподівався, що історія з Володаркою і вбивствами на відстані — просто маячня, але тепер справи набрали реалістичних обрисів.

Він брів убік Львівської площі, а у вухах його лунали слова: «Ще є час…»

Повернувшись додому, Дейкало почувався таким розбитим, що вирішив не дзвонити Русі, а спочатку добряче відпочити. Скинувши теплу куртку, він вмостився у фотелі й непомітно для себе задрімав.

Прокинувся він пізно вночі від телефонного дзвінка.

— Ти вдома? — кричала у слухавку Руся. — Чого ж ти мені не подзвонив, коли повернувся? Я тут хвилююся, а ти… Я вже казна-що собі уявляла!

Авенір зрадів, почувши, що хтось за нього хвилюється. Він потішено мовив:

— Не треба було хвилюватися. Все гаразд.

— Але ти не подзвонив, коли повернувся, — заперечила Руся.

— Даруй, так вийшло.

Дейкало докладно розповів Русі про зустріч із Артеменком. Русі система укладання парі на чиюсь смерть не видалася такою неймовірною, як Авенірові. Йому навіть здалося, що такий результат її задовольнив.

— Тепер ми точно знаємо, що нам це не примарилося, — сказала вона. — Тепер ми знаємо напевне, що насправді існує організація, яка усуває людей.

— Надприродними засобами? — скептично озвався Авенір.

— Розумієш, — спробувала пояснити йому Руся, — якби цей Артеменко був знахарем, хіромантом чи астрологом, я б не повірила. Але позаяк він виявився мерзенним і підлим дрібним шахраєм, не повірити у реальність цієї підлої афери важко. Це здається нісенітницею, але, виходить, Володарці та її подругам якось вдається виконувати замовлення… Проте це — не телефонна розмова.

— Не телефонна, — погодився з дівчиною Авенір.

Наступного дня Авенір поїхав до Наталі Паняєвої. Він хотів із нею побалакати про всілякі потойбічні дива. Журналіст знав, що голова письменниці набита різноманітними відомостями, котрі,