Читати книгу - "20 000 льє під водою"

Ці дві величини вже дозволяють обчислити площу й об’єм «Наутілуса». Площа його дорівнює одній тисячі одинадцяти і сорока п’яти сотим квадратних метрів, об’єм дорівнює одній тисячі п’ятистам і двом десятим кубічних метрів, коротше кажучи, корабель, повністю занурений у воду, витісняє тисячу п’ятсот і два десятих кубометрів, або тонн, води.

Складаючи план судна, призначеного до підводного плавання, я виходив з того розрахунку, що при спуску у воду дев’ять десятих його об’єму були б занурені в море й одна десята виступала з води. За таких умов судно має витісняти тільки дев’ять десятих свого об’єму, інакше кажучи, одну тисячу триста п’ятдесят шість і сорок вісім сотих кубічних метрів води, і важити стільки ж тонн. Отже, конструкція судна не допускала навантаження понад цю вагу.

«Наутілус» має два корпуси, один зовнішній, другий внутрішній; вони з’єднані між собою залізними балками, що мають двотавровий перетин, це надає судну надзвичайної міцності. Справді, завдяки такій конструкції судно протистоїть будь-якому тиску, подібно до моноліту. Міцністю свого корпусу «Наутілус» зобов’язаний аж ніяк не заклепкам обшивки: монолітність його конструкції досягнута шляхом зварювання і забезпечена однорідністю матеріалів, що дозволяє йому вступати в єдиноборство із найбурхливішими морями.

Подвійна обшивка корабля виготовлена з листової сталі, питома вага якої дорівнює семи і восьми десятих. Товщина зовнішньої обшивки не менше п’яти сантиметрів, вага триста дев’яносто чотири і дев’яносто шість сотих тонни. Внутрішня обшивка, кіль — заввишки п’ятдесят сантиметрів і в ширину двадцять п’ять сантиметрів, вагою шістдесят дві тонни, — машини, баласт та інше устаткування, обстановка, внутрішні переборки і пілерси[42] — усе це разом узяте важить дев’ятсот шістдесят одну і шістдесят дві сотих тонни. Отже, загальна вага судна становить одну тисячу триста п’ятдесят шість і сорок вісім сотих тонни, зрозуміло?

— Зрозуміло, — відповів я.

— Отже, — продовжував капітан, — перебуваючи на поверхні океану, «Наутілус» за цих умов виступає над поверхнею води на одну десяту. Отже, при потребі цілком занурити «Наутілус» у воду необхідно мати резервуари, що ємністю дорівнюють цій десятій частці його обсягу, іншими словами, здатні містити в собі сто п’ятдесят і сімдесят дві сотих тонни води. В такому разі вага судна становитиме одну тисячу п’ятсот сім тонн, і воно зовсім сховається, під водою. Так і є в дійсності, пане професоре! Такі резервуари є в трюмі «Наутілуса». Варто лише відкрити крани, як вони наповнюються водою, і корабель занурюється в море врівень з поверхнею води!

— Гаразд, капітане! Але тут і виникає основне утруднення! Припустимо, що ваше судно може триматися врівень з поверхнею океану. Але, занурюючись у глибинні шари, хіба ваш підводний корабель не зазнає підвищеного тиску верхніх шарів води? Хіба цей тиск не виштовхує його знизу нагору із силою, що дорівнює приблизно одній атмосфері на кожні тридцять футів води, тобто близько одного кілограма на квадратний сантиметр?

— Цілком правильно, пане.

— Отже, для того щоб «Наутілус» опустився в глибини океану, вам доводиться ущерть наповнювати резервуари водою?

— Пане професоре, — відповів капітан Немо, — не слід змішувати статику з динамікою, це може привести до серйозних промахів. Непотрібно великих зусиль, щоб опуститися в глибини океану, адже корпус корабля має тенденцію «тонути» у воді. Ви стежите за ходом моєї думки?

— Я слухаю вас, капітане.

— Отож, коли мені довелося визначати, якою має бути вага «Наутілуса», щоб він міг занурюватися в глибини, я зайнявся насамперед розрахунком зменшення обсягу морської води на різних глибинах під тиском верхніх водних шарів.

— Цілком очевидно, — відповідав я.

— Але якщо вода має здатність стискуватися, усе-таки ця її властивість досить обмежена. Дійсно, згідно з останніми даними, вода стискується на чотириста тридцять шість десятимільйоиних при підвищенні тиску на одну атмосферу, або, скажімо, на кожні тридцять футів глибини. При зануренні на глибину тисячі метрів доводиться брати до уваги зменшення об’єму від тиску водяного стовпа висотою в тисячу метрів, інакше кажучи, від тиску в сто атмосфер. Отже, зменшення об’єму становитиме в цих умовах чотириста тридцять шість стотисячних. Отже, водотоннажність судна збільшиться до однієї тисячі п’ятисот тринадцяти і сімдесяти семи сотих тонни; у той час як нормальний тоннаж судна одна тисяча п’ятсот сім і дві десятих тонни. А отже, для збільшення водотоннажності судна необхідний баласт вагою усього лише в шість і п’ятдесят сім сотих тонни.

— Невже?

— Так, пане Аронаксе! І розрахунки ці легко перевірити. У мене є запасні резервуари ємкістю в сто тони. Завдяки цьому я можу занурюватися на значні глибини. Якщо я хочу піднятися врівень з поверхнею моря, мені досить викачати воду із запасних резервуарів. Якщо я захочу, щоб «Наутілус» вийшов на поверхню океану-на одну десяту свого об’єму, я маю начисто спорожнити резервуари.

Що можна було заперечити проти чисто математичних викладок капітана?

— Мушу визнати правильність ваших обчислень, капітане, — відповів я, — і даремно було б їх заперечувати, тим більше що ваші розрахунки щодень підтверджуються на практиці. Але у мене виникає сумнів…

— Щодо чого, пане?

— Коли ви перебуваєте на глибині тисячі метрів, обшивка «Наутілуса» зазнає тиску ста атмосфер, чи не так? Але якщо ви побажаєте спорожнити резервуари, щоб, полегшивши судно, підняти його на поверхню, вашим насосам доведеться перебороти тиск у сто атмосфер, чи не так? Але ж це дорівнює ста кілограмам на квадратний сантиметр! Тут потрібна велика потужність…