Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Будеш моєю, Роксолано, Ксана Рейлі 📚 - Українською

Читати книгу - "Будеш моєю, Роксолано, Ксана Рейлі"

1 152
0
13.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Будеш моєю, Роксолано" автора Ксана Рейлі. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 31 32 33 ... 44
Перейти на сторінку:
Розділ 20


— Що я хотіла сказати...— повторила я за Дженком і відчула, як почали тремтіти руки.

— Лано, все в порядку? — чоловік уважно дивився мені в очі.

— Власне, я...

— Це щось важливе?

— Т-так, — тремтячим голосом сказала я.

— Будь ласка, ну не тягни. Якщо хочеш казати — кажи, бо я страшенно не люблю витягувати з людей слова.

— Гаразд, ні, нічого. Я просто щось трохи не те подумала, забудь. Я нічого не хотіла сказати, — я криво посміхнулась і зрозуміла, що я зовсім не вмію брехати. Дивно, як ще нас не розсекретили з нашим романом.

Дженк спочатку мовчки дивився на мене, а потім продовжив їсти. Мені ж стало так душно від хвилювання, що ніби різко зникло все повітря. Було так соромно від того, що я не змогла цього зробити, не змогла зізнатись. Я почувала себе маленькою дівчинкою, загнаною в кут. Ще й Дженк дивився на мене такими очима, ніби й чекав на ті слова, а я не змогла...

— Ти б хотіла кудись поїхати? — перебив мої роздуми чоловік.

— Куди?

— Ну не знаю, в якусь країну. Невже ти ніколи не мріяла подорожувати?

— Насправді весь час я дуже активно і наполегливо вчилась, тому мені було якось не до подорожей.

— Ну а тепер? Яка країна у твоєму списку номер один?

— Важко сказати. Напевно що Італія. Дуже подобається мені їхня культура і стиль життя. Проте, я не знаю італійської.

— А я володію, — Дженк переможно усміхнувся.

— Серйозно? — я витріщилась на нього, — а які ще мови ти знаєш?

— Англійську, італійську і трошки німецьку. До речі, можу тебе вчити італійської, — його очі хитро блиснули.

— Ну я подумаю над цією пропозицією, — я відкинулась на спинку крісла і схрестила руки на грудях.

— Ти більше ніде не знайдеш такого прекрасного вчителя, не проґав нагоду.

— Як же ти любиш себе хвалити, — я закотила очі.

— Лано...— Дженк ніби хотів щось сказати, але різко замовк.

— Що таке? — я нахмурилась. Невже він теж хоче в чомусь зізнатися. Стиснувши кулаки під столом, я чекала на палке зізнання.

— Здається, у нас гості, — він кивнув кудись позаду мене, а я повернула голову. Мені хотілось крізь землю провалитись, коли я побачила широко усміхненого Андрія, що впевнено прямував до нас. Разом з ним була якась жінка і здавалось, що між ними не просто дружні стосунки.

— Яка зустріч, — Андрій єхидно посміхнувся.

— Привіт, Дженку, — солодко прощебетала супутниця мого колишнього.

— Привіт, Катаріно, — Дженк ніби розчаровано відвернувся вбік.

— Прекрасний вечір, хіба ні? — Андрій так впевнено тріщав турецькою, що мені було важко повірити, що це точно він.

— Як ти так добре і так швидко вивчив мову? — скептично сказала я.

— Ну в мене був прекрасний вчитель, — він повернувся до тієї Катаріни й ніжно забрав волосся з її декольте. Це було так огидно, що я просто не могла більше знаходитись поряд з ними.

— Як там Ясемін? — запитала в Дженка та жінка.

— Не знаю. Вона твоя подруга, а не моя, — буркнув чоловік і випив все вино зі свого келиха.

— Вона розповідала, що ти просто виставив її за двері. Це так низько, — Катаріна похитала головою, — не думала, що коли так сильно кохаєш людину, можна з нею так вчинити.

— Нам вже треба йти, — Дженк різко підвівся зі стільця, кинув на стіл гроші та суворим поглядом дав мені зрозуміти, що я теж маю встати.

— Раді були бачити, — з натягнутою посмішкою сказала я.

— Так швидко йдете? Дарма. У нас ще багато тем для розмов, — сказав Андрій, але на це я вже нічого не відповіла. Лише намагалась догнати Дженка, який чомусь дуже швидко йшов кудись у невідомому напрямку.

— Та зачекай же, — я вхопила його за руку і намагалась віддихатись, — в чому справа?

— У всьому, — крикнув Дженк, — все було так добре, ні, мали прийти ці двоє...

— Хто вона, ця Катаріна?

— Найкраща подруга Ясемін. От ти бачила, як поводилась вона в мене вдома тоді, а ця в десять разів гірша.

— Але яке тобі до неї діло? Ну подруга то подруга.

— Ти не розумієш. Батько Катаріни один з найвпливовіших продюсерів країни. Одне його слово і ти навіть в рекламі не знімаєшся. Я лише один раз мав нагоду з ним поспілкуватись і тоді він дав мені крихітну надію на співпрацю. А тепер та дурна Ясемін щось наговорила Катаріні про мене і якщо про це дізнається її батько, то моїй кар‘єрі може прийти кінець.

— Ого, — вражено вигукнула я, — не знала, що це все так серйозно. І не дивно, що Андрій поряд відразу з‘явився. Козел. Думаю, він ще планує свою помсту.

— За що мені це все, — Дженк втомлено потер обличчя долонею, — своїх проблем мені вистачало, а тепер ще й...— він різко замовк, ніби сказав щось не те.

— А тепер ще й що? Я твоя проблема, так?

— Лано, це не те...

— Ні-ні, все зрозуміло, — я перебила його, — тепер з‘явилась я, мій тупий колишній і тепер від нас у тебе купа неприємностей, так ще й кар‘єра стала під загрозою. Ясно...все ясно...— я відступила від Дженка на декілька кроків, щоб він не бачив того, що на моїх очах з‘являються сльози.

— Лано, я не це хотів сказати!

— Не чіпай мене, — я відійшла ще на крок, — мені треба побути самій, — кинувши на Дженка останній погляд, я розвернулась і пішла геть.

Опанувавши себе, я змогла не заплакати, але натомість з‘явилась страшенна злість. Знову чергове нагадування про те, що я не на своєму місці, що мене в цьому популярному світі ніхто не сприймає і від мене лише одні проблеми. Ось так ідучи в нікуди, я вирішила подзвонити до Олени, бо Аня казала, що дівчина ще десь тут залишилась.

— Алло, — в слухавці почувся трохи сонний голос.

— Привіт...де ти є?

— В готелі.

— В тому ж самому?

— Ага. Ляно, щось сталося?

— Ні, я просто...хочу тебе навідати. Можна?

— Звичайно можна. Але мушу себе трохи привести в порядок, чекаю тебе.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 31 32 33 ... 44
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Будеш моєю, Роксолано, Ксана Рейлі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Будеш моєю, Роксолано, Ксана Рейлі"