Читати книгу - "Вибрані твори"

Зустріч із Анрі Барбюсом 5 жовтня 1927 р. Сидять (зліва): Павло Тичина, Анрі Барбюс, С. Дюма (секретар А. Барбюса). Стоять (зліва): Давид Фельдман та Сергій Пилипенко.

Зустріч із робітниками Харківської канатної фабрики. Сергій Пилипенко виступає. Сидять (зліва): Анатоль Гак, Андрій Панів, представник культкому підприємства, Сава Божко, Василь Минко, Володимир Сосюра (1928).

Сергій Пилипенко (друга половина 1920-х).

Анатоль Гак і Сергій Пилипенко в купе поїзда (кінець 1920-х).

Сергій Пилипенко з доньками Асею та Мірталою (1931 або 1932).

Ася, Міртала та Роксолана (1932).

Тетяна Кардиналовська та Сергій Пилипенко (1933).

Цю книжку може читати кожний селянин, робітник, студент і „іскушонний“ читач... Мало хто з авторів нашої сучасної літератури може цим похвалитися, бо в нас подаються або глибокі психологічні нюансовки для інтелігента і їх не зварить у своїм казанку широкий низовий читач, або примітивки для селян, і їх не читатиме інтелігент — вони нудні. В цій книжці широкий читач знайде простих, здорових людей, цікаву фабулу і збудований на несподіванках цікавий сюжет»

Як-от: Історія української літератури: У 8 т. — К.: Наукова думка, 1970. — Т. 6: Література періоду боротьби за перемогу соціалізму (1917-1932), а також монографії, присвячені тогочасному літпроцесу: Luckyj G. Literary politics in the Soviet Ukraine 1917-1934. — New York: Columbia University Press, 1956 (переклад українською: Луцький Ю. Літературна політика в радянській Україні 1917-1934. — К.: Гелікон, 2000); Пригодій М. Всесоюзна консолідація літератур: Історико-літературний нарис. — К.: Радянський письменник, 1972; Тростянецький А. Шляхом боротьби і шукань: Процеси ідейно-творчої консолідації письменницьких сил Радянської України (1917-1932). — К.: Наукова думка, 1968.

Див., приміром: Гундорова Т. Початок XX ст.: загальні тенденції розвитку // Історія української літератури XX століття: У 2 кн. — Кн. 1 (1910— 1930-ті роки). — К.: Либідь, 1993. — С. 25.

Лавріненко Ю. Література вітаїзму 1917-1933//Розстріляне Відродження: Антологія 1917-1933: Поезія — проза — драма — есей / Упорядкув., передм., післямова Ю. Лавріненка; Післямова Є. Сверстюка. — К.: Смолоскип, 2002. — С. 956.

Лавріненко Ю. Література вітаїзму 1917-1933... Згодом у листі до Асі Гумецької Ю. Лавріненко з приводу своєї репліки в антології писав: «Це не проста, делікатна проблема. Але я мусів збути її в антології таким стислим способом, бо чужинецьке видавництво просто по-драконівськи обмежило мене часом і місцем. Для мене це був розпач, а не праця: ні джерел, ні помочі, ні здоров'я. А все ж антологію врятував.

У книжці своїх споминів я скажу про це мабуть краще, бо в моєму серці для Сергія Володимировича — тільки тепло і щира пошана» (лист від 23 березня 1979 р., зберігається в особистому архіві адресата).

Мукомела О. Післямова // Про Сергія Пилипенка: Спогади сучасників / Упоряд. і післям. О. Мукомели. — К.: Мартиролог України, 1992. — С. 146.

Shkandrij М. Modernists, Marxists and the Nation. The Ukrainian Literary Discussion of the 1920s. — Edmonton: University of Alberta, Canadian Institute of Ukrainian Studies Press, 1992 (переклад українською: Шкандрій M. Модерністи, марксисти і нація. Українська літературна дискусія 1920-х років / переклад з англ. М. Климчука. — К.: Ніка-центр, 2006).