Читати книгу - "Біблія"

12 А ті, що наважили на життє моє, заставили сїла для мене; і ті, що бажають нещастя мого, говорять, як зробити менї пакість, вони цїлий день про зраду міркують.

13 Я ж, як глухий, не чую, і як нїмий, що уст своїх не отворить.

14 Я став, як чоловік, що не чує, в котрого устах нема оправдання.

15 Бо на тебе, Господи, надїюся; ти даси відповідь, Господи, Боже мій.

16 Бо я сказав: Ой, щоб вони не втїшались надо мною! Як я спотикнуся, вони величаються проти мене!

17 Я бо мало що не кульгаю, і біль мій все передо мною.

18 Бо я виявляю несправедливість мою; я зажурився задля гріха мого.

19 Мої ж вороги жиють, набрали сили, і багацько їх, що ненавидять мене без причини.

20 І хто злом оддячує добро, ті проти мене, я бо про добро дбаю.

21 Не опусти мене, Ги цсподи, Боже мій, будь недалеко від мене.

22 Спіши на поміч менї, Господи, мій спасителю!

Псалтир 39

1 Проводиреві хора, Ідутунові, псальма Давидова. С казав я: Буду пильнувати дороги моєї, щоб не согрішити язиком моїм, забезпечу уста мої, як довго беззаконник передо мною.

2 Я онїмів в мовчанню; я мовчав про добро, і біль мій заворушився.

3 Серце в менї загорілось, від думок моїх огонь займився; я сказав язиком моїм:

4 Вияви, Господи, конець мій і міру днїв моїх, яка вона, щоб я знав, як довге життє менї.

5 Бач, долонею відміряв єси днї мої, і вік мій, як нїщо, перед тобою; марна постать всякий чоловік, що стоїть на землї.

6 Як тїнь, ходить чоловік; даремне він побивається; він громадить та й не знає, хто збирати буде.

7 І чого ж я тепер дожидаю, Господи? Моя надїя на тебе!

8 Спаси мене від всїх переступів моїх, не віддай мене на глум лихим людям.

9 Онїмів я, не отвираю уст моїх, бо ти се вчинив єси.

10 Одверни від мене твою кару! Я пропадаю від замахів руки твоєї.

11 Коли ти караєш чоловіка за несправедливість, то як павутину розриваєш те, чого йому бажається; оттак, як подих той, всї люде.

12 Почуй молитву мою, Господи, і вислухай прошеннє моє; не мовчи на мої сльози! Бо я прохожий перед тобою і чужинець, як всї батьки мої.

13 Дай полекшу, нехай прийду до сили; перше нїм зійду з того сьвіта, і більше не буду!

Псалтир 40

1 Проводиреві хора. Псальма Давидова. Т ерпеливо дожидав я Господа, і він нахилився до мене; вислухав молитву мою.

2 Він випровадив мене з погибельної пропастї, з болотнистого багна; і поставив ноги мої на скалу, і утвердив кроки мої;

3 А в уста мої вложив нову пісню, псальму Господеві нашому. Побачать многі, побояться і вповати муть на Господа.

4 Щаслив чоловік, йому же Господь надїя, і котрий не пристає до гордовитих і тих, що до брехнї прихиляються.

5 Многі чудеса твої явив єси, Господи, Боже мій, і помисли твої про нас; нїхто не зможе розказати про них. Як би хотїв я звістити і розповісти, то за багацько їх, щоб їх полїчити.

6 Жертви і приноси тобі не до вподоби; слух приготовив ти для мене: Ти не домагався жертов палення і приносів за гріхи.

7 Тодї сказав я: Ось я приходжу; в змістї книги написано про мене.

8 Чинити волю твою, мій Боже, моя радість: і закон твій в глубинї серця мого.

9 Я звістив про справедливість у великому зборі; уст моїх неспиняв я - Господи, ти про се знаєш!

10 Не заховав я в серединї мого серця твою справедливість; я розказував про вірність твою і спасеннє твоє, не затаїв доброти і правди твоєї перед великим збором.

11 Ти, Господи, не відхиляй від мене милосердя твого; милість твоя і правда твоя нехай завсїди стоять на сторожі коло мене!

12 Лиха без кінця обступили мене, мої несправедливостї постигли мене, що годї переглянути їх; більше їх, як волосся на голові моїй, і серце моє опустило мене.

13 Нехай буде воля твоя, Господи, спасти мене! Господи поспіши на поміч мою!

14 Нехай осоромляться і повстидаються всї, що чигають на життє моє, щоб запропастити його; нехай назад повернуться і осоромляться ті, що з мого нещастя втїшаються!

15 Нехай пропадуть в нагороду за їх сором ті, що до мене кажуть: Ого! Ого!

16 Нехай радуються і веселяться в тобі всї, що шукають тебе; що люблять спасеннє твоє; нехай все кажуть: Да звеличиться Господь.

17 Я ж мізерний і бідолашний, Господь дбає за мене. Ти моя поміч і моє спасеннє; Боже мій, не загайся!

Псалтир 41

1 Проводиреві хора. Псальма Давидова. Щ асливий, хто про вбогих дбає! В день нещастя спасе його Господь.

2 Господь заступить його і сохранить життє його; він буде на землї щасливий, і ти не віддаси його в руки ворогам зажертим.

3 Піддержить його Господь на смертному ложі; цїле лїговиско його переміняєш в недузї його.

4 Я сказав: Господи, змилуйся надо мною! Сцїли душу мою, бо согрішив я проти тебе.

5 Вороги мої розказують лихі речі проти мене: Коли згине він і пропаде імя його?

6 Хто прийде побачитись зо мною, той говорить лукаво; таїть зло в серцї, а, вийшовши, говорить.

7 Між собою виговорюють проти мене всї ненависники мої; видумують зло проти мене:

8 Прийшов конець його; і як повалився, то вже більш не встане.

9 Навіть чоловік, що мирно жив зо мною, котрому давав я віру, котрий хлїбом моїм живився, той піднїс пяту проти мене.

10 Ти ж, Господи, змилуйся надо мною і підійми мене, щоб я відплатив їм!

11 Що ти вподобав мене, дознаюсь після того, як ворог мій не буде втїшатись надо мною.

12 Мене ж ти сохраниш задля чистоти моєї, і пбоставиш мене перед тобою на віки.

13 Благословен будь,