Читати книгу - "Дозволь мені залишитися на ніч, Кетрін Сі"

— Бет, я хвилююся за тебе! Ти припинила бути собою, ти постійно п'єш, уникаєш колишніх знайомих, ігноруєш те, що раніше любила… ти все частіше втрачаєш контроль, Бет. — викидаю недопалок.

— Ден, не лізь у моє життя, це лише мої проблеми! Я тричі просила тебе про це.

— А я тричі просив тебе звернутися до лікаря. — проводжу рукою по волоссю. 

— Мені не потрібен лікар, я в повному порядку! — встаю з місця де сиділа, але втрачаю рівновагу і падаю на асфальт. — Ауч.. 

— Бет! — допомагає мені встати.

— Да відвали від мене! Я сама зможу з усім впоратися! … ясно? 

— Я одного разу тебе вже врятував, — відчуваю ком у горлі. — Вдруге я цього робити не буду! 

Деніс йде назад до ресторану залишаючи мене саму, я наздоганяю його вже у ресторані.

— А я просила тебе рятувати мене? — всі дивляться на мене. — Я хотіла померти і краще б померла! Більше ніколи не рятуй мене.. я не варто того, щоб мене рятували! 

Забираю свої речі і йду до машини, заводжу двигун і їду якомога далі звідси, туди, де ніхто не зможе мене врятувати. 

Зупиняюся на мосту і йду до краю. Вечірній Париж такий гарний, навіть шкода помирати. Якщо помру, то більше не зможу побачити цю красу. Вітер розвиває моє волосся, поки я стою босоніж і спираюся на опору, мене хитає через кількість випитого алкоголю. 

— Тату, я справді більше не можу… мені шкода, що у тебе така слабка донька. 

Починаю закидати ногу на опору мосту, щоб опинитися по ту сторону, але хтось хапає мене за талію і валить на асфальт. 

— Ти що робиш?! — цей голос мені знайомий. 

Відкриваю очі і бачу того, кого геть не очікувала, а тим паче в ролі свого рятівника. 

— Майк?