Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons 📚 - Українською

Читати книгу - "Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons"

187
0
12.05.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вороги чи майбутні коханці" автора Mary Kons. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 32 33 34 ... 83
Перейти на сторінку:
Розділ 14

Мій телеграм канал де є багато цікавого:

https://t.me/books_MR2060

 

Макс

Прокинувся я від настирливого дзвінка будильника. Вчора здається я так пізно ліг спати що сьогодні ледь піднявся. Пішов у ванну куди не попав, бо хтось мене випередив. Вчора ми з Камілою домовилися,я не лізу до її життя,вона до мого. Нам обом мало б бути так комфортно але простір все ж доведеться ділити.І ось тепер коли я подивився на годинник і побачив, що якщо ще трохи,то я так і не встигну зібратися в універ. Та й пофіг. Спізнюся на урочисту частину нічого не станеться. Тому я як добрий сусід пішов на кухню де випив склянку води і якраз у той момент з ванної кімнати вилетіла Каміла.

-О, доброго ранку, ванна вільна.-сказала вона паралельно бігаючи по квартирі і шукаючи щось. 

Зараз вона була у милому зеленому халаті з Вінні-Пухом а волосся мокре звисало по плечах. Красиве видовище. Я пішов у ванну де провів десь так десять хвилин свого часу. Вийшовши, одразу пішов у свою кімнату. Хвала богу, що квартира достатньо велика і тут чотири кімнати. Одна велика в якій кухня і вітальня,ванна,і дві спальні. А то було б набагато гірше, якби комусь довелося спати на диванні. Хоча минулого семестру ми здається з....Іванкою його випробували на пружність. В кімнаті я одягнувся у білу футболку, чорні джинси, на верх накинув синю джинсовку. Не забув взяти наручного годинника а волосся тільки причисав руками. Думаю, ви вже зроуміли що я його укладаю вкрай рідко. Схопив рюкзак в котрому зошит і ручка, а ще навушники і гаманець. Вийшов з кімнати, очікував що Каміла уже чекає на мене але її досі не було тому я пішов на кухню. Вона сиділа за столом і їла канапки котрі, схоже, щойно зробила.

-О, ти зібрався? Ми ще встигнемо перекусити перед універом. Сідай.

Я здивувався її гостеприємністю. Але все ж сів навпроти. Ну, хліб з ковбасою він і у Африці хліб з ковбасою. Тоді ми вийшли з квартири. Каміла була одягненна у білу сорочку і спідницю в клітку. Її волосся було заплетене у два колоски. Її прикид чомусь змусив мене посміхнутися і я не уникнув її здивованого погляду.

-Що? Чому ти смієшся?

-Нічого особливого але твій наряд чомусь нагадав мені перший дзвоник у школі. Всі у колосках, спідницях і сорочках. Нічого особистого.

Я бачив що кутик губ Каміли сіпнувся. Невже я зміг її насмішити?

-Насправді я просто не знаю що можна було б одягнути. В попередньому універі навряд чи я чимось вирізнялася з поміж інших. Знаєш, на ботаніків не так часто звертають увагу. А зараз...в новий універ, чомусь не хочу бути просто сірою масою. Тому і подумала що ці речі є найбільш підходящими.-знизила вона плечима.

-Ти уже вирізняєшся. І життя вже ніколи не буде як у колишньому універі.

-Ти про що?-спитала вона.

-Побачиш.

Ми сіли у машину а тоді я натиснув на газ і ми поїхали до універів. І я не помилився сказавши це слово у множині. Чомусь сьогодні настільки хороший настрій що навіть забув, що Камілла моя зведена сестра а не проста подруга. 

-Ти завжди у такій тишині їдеш?-раптом спитала Каміла.

Цього разу вона вже сиділа біля мене на передньому сидінні.

-Ну...загалом я завжди на мотоциклі їжджу. Тому так. 

-А можна радіо включити?

-Якщо хочеш-вмикай.

Вона потягнулася до панелі авто і вже за хвилину у салоні заграла англійська пісня Strangers . Здається, вона зараз усюди. В інсті, тік тоці і взагалі є популярною. Адже я чую її напевно втретє. Камілла ж попри це розцвіла усмішкою.

-Ти знаєш англійську?-спитала вона чим ввела мене у стіпор.

-Ну...трохи знаю.

-А слова цієї пісні можеш перекласти?Ну...я не звсім добре знаю іноземну. А пісня ця попадається вже багато разів. Я навіть слова вивчила. Але співати і не знати про що співаєш, це не нормально.

Я посміхнувся. Вона зараз серйозно?

-Ну будь ласка. Прошу.-сказала вона.

Я відірвав погляд від дороги і на мить подивився на неї. Вона зараз така мила. Наче мала дитина котра просить іграшку.

-Гаразд. Але ввечері. Потрібно ж ті слова побачити.

-Ура!!! Тільки затям що я запамятала. Ти мені її перекладеш.

Я посміхнувся. Звичайно, міг би порадити їй скористуватися перекладачем але чомусь не зробив цього. Ми приїхали в іневер. У радіо заграли іще з дві пісні після Strangers . Коли машина зупинилася то я бачив як Каміла перелякано вийшла і затримала погляд на великій будівлі.

-Твоя з іншої сторони.-вирішив підказати я.

Вона повернула погляд в іншу сторону. Я обійшов машину і став біля Каміли.

-Ну що ж, удачі тобі в перший день. Найголовніше-не переживай. Все буде добре.-вирішив недолуго підтримати її.

Вона невпевнено кивнула головою.

-Тобі також удачного дня.

І вона невпевненими кроками покрокувала до вхідних дверей. Я побачив як вона зайшла і тоді вже розвернувся як почув рев мотоцикла. Одразу ж зрозумів що це Віктор. І не помилився. Він зупинився прямісінько біля мене.

-Та ви що. Максим Бондаренко власною персоною. Ще й без запізнення. Це що сталося? Сатурн пдогори дригом перевернувся?-одразу ж сказав Віктор.

Його обличчя булосерйозним хоча за три, а тепер уже і четвертий рік пішов, навчання з ним я міг зрозуміти пог його очах що він сказав це жартуючи.

-Уяви, я приїхав навіть скоріше ніж ти. Сенсація року. 

-І чим же заслужили ректори таку честь?-продовжив він злізаючи з мотоцикла а тоді повернувся, напевно шукаючи мого мотоцикла і його погляд зупинився на машині.

-Слухай, може ти захворів?Приїхав скоріше- почав він перераховувати загинаючи пальці.- не на мотоциклу а на машині. Нам у 8групі стільки часу не відписував. На останню вечірку не зявився.

-Облиш.-сказав я перебиваючи його роздуми вголос.- Мені батько квартирантку підкинув. Вчиться у медичному. От я і приїхав скоріше бо тепер я ще й особистий водій.

Віктор повернувся до універи з іншої сторони вулиці.

-Твій батько інколи навіть мене дивує. І хто ж вона? Красива?Молодша чи старша?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 32 33 34 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons"