Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » В пошуках Аляски 📚 - Українською

Читати книгу - "В пошуках Аляски"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "В пошуках Аляски" автора Джон Грін. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 32 33 34 ... 62
Перейти на сторінку:
нею, подумав, що, напевно, я і сам трохи нетверезий.

— Чудово! А які правила? — запитала Лара.

— Кожен розповідає про найкращий день у своєму житті. Хто поділився найкращою історією, може не пити. А потім усі розповідають про найгірший день, і знову — хто поділився найкращою історією, той може не пити. І продовжуємо далі — другий найкращий день, другий найгірший день, поки хтось із вас не здасться.

— А чому ти вирішила, що це будеш не ти? — поцікавився Такумі.

— Бо я і п’ю найбільше з-поміж вас усіх, і розповідаю найкраще,— відповіла вона. З такою логікою важко було сперечатися.— Ти починаєш, Пампушечку. Найкращий день у твоєму житті.

— Е-е-е... А подумати хвилинку можна?

— Якщо думати доводиться, значить, день був не такий і добрий,— зазначив Полковник.

— Іди в дупу, чувак.

— Як мило.

— Найкращий день у моєму житті — сьогодні,— сказав я.— Подробиці такі: я прокинувся поруч з дуже гарною дівчиною з Угорщини, було холодно, але не дуже, я випив горнятко літеплої розчинної кави і попоїв пластівців без молока, а потім ми з Аляскою і Такумі гуляли гаєм. Ми жбурляли камінці понад струмком — гралися в жабку, і хоч це здається дурницею, насправді це не так. Я не знаю. Ось сонце зараз яке: тіні довгі, а світло яскраве, але м’яке, як буває перед заходом, розумієте? У такому світлі все здається кращим, гарнішим, і сьогодні воно так і є. Тобто, я ж нічого не робив. Просто сидів, дивився на Полковника, отаке. Отаке. Чудовий день. Сьогодні. Найкращий день у моєму житті.

— Гадаєш, я вродлива? — запитала Лара і сором’язливо засміялася. Я подумав: «Глянути б їй у вічі», але не зміг.— Але я з Руму-унії!

— Ох, твоя розповідь виявилася набагато кращою, ніж я припускала,— зізналася Аляска.— Але я тебе все одно переплюну!

— Вперед, дитинко,— сказав я. Повіяв вітер, нагинаючи до землі високу траву за сінником, і я накинув спальника на плечі, щоб не змерзнути.

— Найкращий день у моєму житті — дев’яте січня 1997 року. Мені було вісім років, ми з мамою поїхали в зоопарк. Мені сподобалися ведмеді. А їй — мавпи. Чудовий день. Кінець історії.

— І все? — здивувався Полковник.— Найкращий день у цілому твоєму житті?

— Ага.

— А мені подо-обається,— сказала Лара.— І мені теж подобаються мавпи.

— Слабенько,— мовив Полковник. А я подумав, що це не історія слабенька, а просто Аляска вже вкотре вирішила продемонструвати свою таємничість. Але хоч я і не сумнівався в тому, що вона вчинила так навмисно, я не міг зрозуміти: «І що такого в біса доброго в тому зоопарку?» Але не встиг я запитати, як заговорила Лара.

— О’кей, моя черга,— мовила Лара.— Все просто. День, коли я приїхала сюди. Я знала англі-ійську, а мої батьки не знали, і ми зійшли з літака, а в аеропорту родичі — тітки й дядьки, яких я ніколи не бачила, і батьки були страшенно щасливі. Мені було дванадцять років, і мене доти завжди сприймали як мале-ечу, а тоді вперше виявилося, що батьки не можуть без мене обійтись і ставляться до мене як до дорослої. Бо вони мо-ови не знали, розумієте? Я їм допомагала замовляти їжу, перекладала податкові й імміграційні папери і все таке, і вони перестали ставитися до мене Як до дитини. До того ж у Румунії ми були бі-ідні. А тепер наче забагаті-іли,— вона засміялася.

— Гаразд,— усміхнувся Такумі,— я програю. Бо у мене найкращий день був, коли я втратив цноту. І якщо ви хочете, щоб я вам розповів цю історію, вам доведеться напоїти мене трішки більше.

— Непогано,— сказав Полковник.— Зовсім непогано. А про найкращий день у моєму житті почути хочете?

— Це гра, Чипе,— відповіла Аляска роздратовано.

— Мій найкращий день ще не прийшов. Але я знаю, як це буде. Щодня його уявляю. Найкращим днем у моєму житті буде той день, коли я куплю мамі величезний будинок. Не де-небудь у лісі, а в самому центрі Маунтин-Брука, поміж особняків п’ятиденків. Поміж ваших будинків. І я куплю його не в кредит. А за готівку. Я привезу туди маму, відчиню перед нею дверцята машини, вона вийде і подивиться на будинок — металевий паркан, два поверхи, усе таке,— а я віддам їй ключі та скажу: «Дякую». Люди, та вона допомагала мені заяву в цю школу заповнювати. Відпустила мене сюди, а це нелегко для тих, хто живе в наших краях,— дозволити синові поїхати вчитися куди-інде. Ось такий У мене найкращий день.

Такумі притулив пляшку до вуст і зробив кілька ковтків, а потім передав мені. Я випив, далі Лара, а тоді й Аляска закинула голову і швидко вилила в себе останню чверть пляшки.

Відкупорюючи наступну пляшку, вона усміхнулася Полковнику.

— Цей раунд ти виграв. А найгірший день?

— Найстрашніший день був, коли пішов тато. Він старий — зараз йому років сімдесят,— і коли він з мамою побрався, вже старий був, і все одно він її зраджував. Вона його заскочила, сказилася, він її вдарив. І тоді вона його вигнала, і він пішов. Я був тут, мама мені подзвонила, але про зраду і про те, що він її вдарив, розповіла тільки потім. А тоді просто повідомила, що він пішов і більше не повернеться. І я його більше не бачив. Коли я тільки дізнався, я цілий день чекав, що він подзвонить мені й пояснить усе. Але він не подзвонив ні тоді, ні згодом. Я сподівався, що він хоч попрощається абощо. Це був найгірший день.

— Чорт, ти мене знову переплюнув,— мовив я.— У мене найгірший день був у сьомому класі, коли Томмі Г’юїт обдзюрив мою спортивну форму, а вчитель сказав, що я зобов’язаний вдягнути форму, бо він мене з фізкультури не атестує. Фізкультура в сьомому класі, розумієте? Є речі й гірші. Але тоді для мене це означало дуже багато, я заплакав, спробував пояснити йому, що сталося, але мені було соромно, а він кричав, кричав, кричав, тож я вбрав ті засцяні шорти з футболкою. У той день я кинув хвилюватися через те, що роблять інші люди. Взагалі кинув непокоїтися через те, що я невдаха, що у мене немає друзів, усе таке. Тож це було певною мірою і добре, але тоді я почувався просто жахливо. Ну, ви уявіть, я граю

1 ... 32 33 34 ... 62
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «В пошуках Аляски», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "В пошуках Аляски"