Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Божественна комедія 📚 - Українською

Читати книгу - "Божественна комедія"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Божественна комедія" автора Аліг'єрі Данте. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 32 33 34 ... 142
Перейти на сторінку:
схов, як, бувши на мосту,

Побачив скрізь під ним страшні глибини.

34 Мов той, за кого учинили мсту

Ведмеді, бачив, як візок з Іллею

Вогненні коні мчали в висоту,

37 Саме лиш сяйво, ясністю своєю

Подібне на хмаринку неясну,

Десь високо вгорі понад землею, —

40 Так бачив я, вогонь снував по дну;

Хоч душі в нім горіть не перестануть,

Не викривав із них він ні одну.

43 Я став на верх моста, щоб краще глянуть,

Й якби я не затримавсь на краю,

То легко міг би в тій безодні кануть.

46 І вождь, цікавість бачивши мою,

Сказав: «У цих вогнях є душі, й кожна

Зодягнена у пагубу свою».

49 «Учителю, – промовив я, – тотожна

Ця думка з баченим; передусім

Скажи лишень мені, коли це можна,

52 Який то пломінь із вершком двійним

Неначе ворожнечу ллє злостиву,

Мов Етеокл горить із братом в нім».

55 Він мовив: «Кару тут несуть правдиву

Улісс і Діомед; їх ремесло

До мсти веде їх, як вело до гніву.

58 В палаючий вогонь їх принесло

Сильце з конем, що відчинило браму,

Звідкіль шляхетне римське сім’я йшло;

61 Деїдамія, що в сльозах від страму

Ахілла, мертва, кличе в млі жадань;

Та ще Палладій, викрадений з храму».

64 «Якщо говорить це двійко палань,

Прошу, – сказав я, – вчителю, і знову

Прошу, і тисяч варте це прохань,

67 Не дай мені почуть твою відмову

Тут зачекать рогатий пломінь цей,

На волю згляньсь, уклін зробить готову».

70 І він: «Оздоблює твоє лице

Достойна просьба, і її я вволю;

Не розмикай лиш губ своїх кільце.

73 Я сам казатиму; турботи й волю

Твої я знаю, ти ж для греків цих,

Мабуть, незбагнутих поділиш долю».

76 Обравши мить і місце, вождь до тих,

Що саме сходили на схил пологий,

Звернув промову в виразах таких:

79 «О ви, одягнуті в огненні тоги!

Якщо вас гідний став я, поки жив,

Якщо вас гідний став я, скільки змоги,

82 Як я вести почав високий спів,

Не рухайтесь, і хтось хай скаже, чому

Та як загинув, як життя скінчив».

85 Гойднувшись, вищий ріг в огні старому

Став видавати гуркіт чималий,

Неначе грім у вихрі вітряному.

88 І, розхитавши свій вершок малий,

Немов крило для підіймання й лету,

Заговорив і так сказав: «Коли

91 Я від Цірцеї, що мене в Гаєту

На цілий рік замкнула, відійшов

(Енея назва не пірнула в Лету),

94 Ні почуття до сина, ні любов

До батька, ні палкий вогонь сердечний,

Який до Пенелопи не холов, —

97 Не похитнули потяг небезпечний

Душі моєї – бачить в світ вікно,

Людську чесноту і порок конечний.

100 Я спорядив одне тоді судно

І в море вийшов із товаришами,

Які були зі мною заодно.

103 Проплив між обома я берегами

Іспанії й Марокко, сардів край,

Й між іншими в тім морі островами.

106 Уже в нас над чолом сріблився гай,

Коли у місце ми зайшли вузьке те,

Де Геркулес, щоб позначити край

109 Шляхам, стовпи поставив для прикмети,

Й пішов Севільї справа сад живий,

А зліва одійшли будови Сети.

112 «О браття, – мовив я, – пройшли вже ви

Крізь сотні тисяч лих на захід дальній!

Недовгий строк потратьте життьовий,

115 Що вам лишився, на відповідальні

Ще дальші подорожі в світ сумний,

Щоб вслід за сонцем, землі зріть печальні.

118 Тож пригадайте, ви чиї сини,

Бо ви народжені не животіти,

А знання й честь нести у світ ясний».

121 Недовга ця промова знаменитий

В моїх супутниках лишила слід,

І вже не знав я, як їх зупинити.

124 Кормою повернули ми на схід,

Зробили на шалений лет в просторі

Із весел крила й брали вліво хід.

127 Під іншим полюсом я всі вже зорі

Зрів уночі, а наші на очах

Зникали мало не цілком у морі.

130 Уп’яте сяяла на небесах

І гасла місячна стезя широка,

Відколи вийшли ми на смілий шлях,

133 Як несподівано гора висока

Замріла невиразно нам здаля,

Що вищою з усіх здалась для ока.

136 Зраділи ми, але нова земля

Зустріла негостинно, вітровінням

Ударивши у снасті корабля.

139 Кружило тричі нас води крутінням,

Вчетверте ж піднялась корма увись,

Униз же ніс пішов чиїмсь велінням —

142 І хвилі понад нами знов злились».

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ СЬОМА

1 Засяяв пломінь рівно, мов планета,

Помчав у далину і там заглух

Із дозволу привітного поета.

4 Коли наш зір принадив інший дух

Неясним звуком, що із нього рвався

І долинав до наших чуйних вух.

7 Як сицилійський бик, чий рев вчувався

На зойк того – і так тому і слід, —

Хто пильно збудувать його старався,

10 Ревів стогнанням жертв його обид,

Хоч, бувши зроблений увесь із міді,

Здавалось, од страждань та болів, блід, —

13 Так, замкнені в палаючім боліді,

Говірку позичаючи в огні,

Слова з’являлись у туманнім виді,

16 Та зрештою собі шляхи ясні

На вістрі язика знайшли в проході,

І ринули розбірні й голосні, —

19 Й почули ми: «О ти, хто в нашім роді

Ломбардськім щойно чітко говорив,

Сказавши: «Йди лишень, із мене годі», —

22 Я б, може, пізно просьбу повторив,

Не пожалій спинитись на хвилину,

Як не жалію я, хоч би й згорів.

25 Як зараз впав ти в цю сліпу країну, —

Вгорі ж зосталась люба сторона

Латинська, що я втратив за провину, —

28 Скажи,

1 ... 32 33 34 ... 142
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Божественна комедія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Божественна комедія"