Читати книгу - "Це не солодке кохання, Катерина Мединська "

Ганна почувалася вкрай збентеженою і ніяково, побачивши напівоголеного Громова, одягненого лише в плавки. Її щоки палали яскравим рум'янцем, подібно до розпеченої сковороди, щойно вийнятої з духовки.

Ганна жорстоко картала себе за те, що дозволила очам впитися в оголене тіло Громова. «Не варто було так витріщатися, який сором!» - кричав внутрішній голос. Але куди було подіти очі, коли панорамні вікна кухні відкривали безперешкодний вид просто на басейн?

І все ж, дивлячись на його м'язисту фігуру, Ганна не могла не визнати, що для свого віку він мав приголомшливий вигляд. Його оголений торс із чітко окресленими м'язами випромінював силу і впевненість. Жодної краплі зайвого жиру - суцільні рельєфні м'язи, немов висічені різцем скульптора. Його тіло було втіленням чоловічої сили і привабливості, настільки спокусливим, що неможливо було відірвати погляд.

Тим часом Громов своїми потужними руками впевнено плив у басейні. З кожним помахом його рельєфні накачані м'язи перекочувалися під гладенькою шкірою. Широкі розмашисті рухи розсікали воду.. Часом з-під води виступали обриси його потужних стегон. Він плив легко і невимушено, немов керуючи водною стихією і повністю злившись із нею.

Ганна налила в келих холодний лимонад і кинула в нього кілька кубиків льоду. Вона зробила ковток, намагаючись відволіктися від нав'язливого питання, що крутилося в її голові про чоловічу потенцію після п'ятдесяти років. Однак це не допомогло, і щоб освіжити гарячі думки, вона дістала з спорожнілого келиха один кубик льоду й провела ним по гарячому лобі й палаючих щоках.

- Воістину це видатний зразок чоловічої краси, - пролунав раптом жіночий голос зовсім поруч, просто над вухом Ганни.

Вона різко здригнулася від несподіванки, злякано скрикнула і підстрибнула на місці, ніби перелякана кішка.

Ганна побачила перед собою високу жінку середніх років, яка стояла з лукавою усмішкою на обличчі і спостерігала за її реакцією.

- Вибачте, що налякала вас.

Жар збентеження обпік щоки Ганни - ця дивна гостя бачила, з яким інтересом вона спостерігала за Олегом Громовим. Ганна готова була провалитися крізь землю від сорому. Обличчя її залилося фарбою, а по спині пробіг холодок.

- Не хвилюйтеся так, я не стороння в цьому будинку. Я давня подруга Олега. Мене звати Ірина.

У м'яких променях сонця, що лилися крізь кухонне вікно, обличчя жінки наче сяяло зсередини молодістю та здоров'ям, незважаючи на зворушливі зморшки-промінчики біля очей - німі свідки прожитих років. Довге волосся кольору стиглої пшениці спадало на плечі пишними хвилями, в яких загубилися сиві пасма, подібно до дорогоцінних ниток срібла. Жінка не намагалася їх зафарбувати, дозволяючи природній красі взяти гору.

Вона була одягнена в м'який світлий костюм з натуральної лляної тканини, який м'яко струмував при кожному русі. Шию обвивало намисто з райдужних каменів, що іскрилися всіма відтінками веселки. Але найпривабливішим погляд були масивні металеві диски, які вона стискала в долонях. Ірина повільно провела долонями по металевих дисках, ніби щось нашіптуючи, а потім на мить заплющила очі в глибокій замисленості, немов шаманка, що готується до священного ритуалу.

Ірина окинула уважним поглядом спантеличену Ганну.

- Можна дізнатися, хто ви?

Ганна, розгублено знизавши плечима, пробурмотіла:

- Я... просто кухар у цьому будинку.

У її голові вирували думки, затьмарені почуттям незручності. Як же так вийшло, що вона потрапила в таку незручну ситуацію? Невже гостя справді подумала, що Ганну цікавить її винаймач? Адже в голові в Ганни навіть думки такої не було! Вона сумлінно виконувала свою роботу, не думаючи ні про що більше. Але тепер, після слів гості, їй здавалося, що весь світ дивиться на неї з осудом.

- Ну ім'я то у вас є? - добродушно посміхнулася Ірина.

- Ганна, - прозвучала коротка і стримана відповідь.

Ірина, пронизливо глянувши на Ганну, з дивним блиском в очах промовила:

- Вам необхідно терміново очистити Муладхару.

Ганна зі подивом розплющила очі й розгублено перепитала:

- Що, вибачте? Яку ще Муладхару?

Ірина загадково посміхнулася, міцніше стиснувши металеві диски.

- Хіба ви не обізнані про існування семи основних енергетичних центрів у людському тілі, які називаються чакрами? Ваші, судячи з усього, заблоковані й потребують очищення та гармонізації потоків енергії.

Вона підійшла ближче і, дивлячись Ганні прямо в очі, вимовила переконано:

- Ви випромінюєте сильний дисбаланс, застій енергії псує вашу ауру. Але я можу допомогти з цим. Сьогодні ж ми проведемо для вас перший обряд очищення чакр - це додасть вам сил, бадьорості й допоможе жити в гармонії із собою та світом.

- Дякую, не треба. Я в це не вірю,- твердо сказала Ганна.

- Абсолютно даремно! - з розстановкою і переконливістю заперечила Ірина. - Муладхара, або коренева чакра, розташована біля основи хребетного стовпа, між куприком і лобком, відіграє ключову роль у нашому житті. Вона відповідає за наше почуття вкоріненості, безпеки і зв'язку з матеріальним світом.

У гармонійному стані муладхара дарує нам внутрішню стійкість, душевну стабільність і життєву силу для реалізації наших цілей. Однак, якщо ця чакра заблокована, це може призвести до занепокоєння, страхів і одержимості питаннями виживання.

Ганна прокрутила в голові фразу «одержима питанням виживання», і, на свій подив, її внутрішнє я погодилося з цим виразом.

Вона справді не могла ні про що думати, крім грошей, які, як їй здавалося, вона заборгувала всім і всюди. Але вона не знала, як вибратися з цієї ями боргів, у яку її загнав колишній чоловік, і знайти фінансову стабільність. Часом їй здавалося, що вона задихається під гнітом своїх проблем. Всі ці розмови про карму, чакри та іншу «езотерику» здавалися їй дурістю.