Читати книгу - "Фіктивний шлюб Генерального, Ірина Романовська"

— Я прийшла робити те, що хочу, — нарешті несміливо відповідаю.

Відкладаю подушку, яку до цього стискала в руках. Встаю на ноги та неквапливо йду до Олега. Не поспішаю.

Вперше за довгий час у моїй душі та думках повна гармонія. Страхи нікуди не зникли, але з'явилося відчуття, що я з усім упораюсь. Я роблю все правильно. Я дійсно роблю те, чого так хочу. Як вісім років тому робила.

Сьогодні я кажу своїм страхам впевнене ні, а бажанням, навпаки, так.

— І чого ти хочеш, Яно? — примруживши погляд, Олег схиляє голову вправо.

Його погляд спалахує вже знайомим мені вогнем. Він розуміє навіщо я прийшла, але не робить нічого, аби спростити мені задачу. Не намагається допомогти. Дає мені право вирішувати все. Він дозволяє мені зробити самостійно перший крок.

І я його роблю. Встаю прямо перед ним навшпиньки, обхоплюю руками його плечі.

— Тебе, — шепочу йому прямо в губи.