Читати книгу - "Сказання Земномор'я"

Він відвідував найвіддаленіші острови Архіпелагу і навіть острови Східного Межі, але ніколи не відвідував двічі одне і те ж же місто або острівець, аж поки після його першого візиту туди не пройде кілька років і не охолонуть деякі неприємні спогади у місцевих жителів. І все-таки про нього пішли чутки, як про чаклуна; Викрадач Дітей — так його називали, вважаючи, що він забирає дітей на свій зледенілий острів десь на півночі і там висмоктує з них кров. У селах на островах Вей і Фелкуей досі розповідають дітям про жахливого Викрадача Дітей, бажаючи вселити їм недовіру до всіх чужинців.

До цього часу вже багато людей з «Союзу Руки» знали, що на острові Рок створюється Школа Чарівників, і самі посилали туди талановиту молодь, а також чоловіків і жінок, які бажали навчатися і навчати. Для багатьох з цих людей шлях на Рок став тяжким випробуванням, бо закляття, що оберігали острів, були в ті часи сильнішими, ніж будь-коли, і завдяки їм острів здавався всього лише хмаркою в небесах або рифом в бурхливому морі; ну а знаменитий чарівний вітер Рока без дозволу Майстрів не давав увійти в гавань Твіла жодному кораблю, особливо якщо на борту його опинявся такий чаклун, який умів заклинати вітри і міг спробувати повернути чарівний вітер назад. І все-таки новачки прибували на Рок! І з плином років для Школи знадобився будинок побільше, причому більший за всі будинки, що були в Твілі.

На островах Архіпелагу існував звичай: чоловіки будували кораблі, а жінки — будинки. Але якщо будували якийсь дуже великий будинок, то жінки охоче дозволяли чоловікам працювати з ними разом — на відміну, скажімо, від жінок-рудокопів, які, страждаючи невикоріненими забобонами, завжди намагалися прогнати з шахти будь-якого чоловіка. Точно так само чоловіки-кораблебудівники забороняли жінкам навіть дивитися на те, коли корабель спускають на воду. Так що Великий Будинок на острові Рок будували разом і чоловіки і жінки, і майже всі вони володіли якимось магічним даром. А наріжний камінь цієї будівлі був закладений на вершині пагорба над містом, неподалік від Іманентного Гаю, і будинок був побудований лицем до чарівного Пагорба Рока. Стіни Великого Будинку були зроблені не тільки з каменю та дерева, а й укріплені магією і різними і дуже майстерними закляттями.

Якось раз, стоячи на площі посеред будівництва, Медрі сказав:

— Прямо під тим місцем, де я стою, під землею б'є маленьке джерельце, яке ніколи не вичерпається. — І люди стали копати там, дісталися до цього джерела і дозволили йому вирватися на волю, до сонця, і найголовнішою частиною Великого Будинку, його серцем став знаменитий внутрішній дворик з фонтаном, що живився підземним джерелом.

Біля цього фонтану по білих плитах двору часто прогулювалися Медрі і Елеаль, і відбувалося це, коли ще навіть стіни Великого Дому не були добудовані.

Елеаль посадила біля фонтану молодий ясен з Іманентного Гаю, і вони приходили туди, щоб подивитися, чи прижилося деревце. Сильний весняний вітер дув з Пагорба до моря, відхиляючи струмінь води у фонтані. Високо на схилі Пагорба, майже на вершині, невелика група молодих учнів Школи вчилася створювати ілюзії у чаклуна Хега з острова О; учні прозвали його Майстер Спритна Рука. Квіти-іскорки виблискували в траві, обсипаючи свої золотисті пелюстки. А в волоссі Ембер виблискували срібні нитки.

— Значить, ти знову відпливаєш, — сумно сказала вона, — а ми знову почнемо сперечатися з приводу Статуту Школи.

— Якщо хочеш, я залишуся.

— Я дійсно дуже цього хочу, але не треба! Ти ж Шукач. Ти повинен шукати. І я не розумію, чому вирішити питання про Шлях — або Статут, як більше подобається Варіс, — виявилося в два рази важче, ніж побудувати Школу! І чому ця проблема викликає в десять разів більше сварок? Розумієш, мені б теж хотілося бути від усього цього подалі. Мені б, наприклад, хотілося просто гуляти з тобою, як зараз… І ще мені дуже хочеться, щоб ти не виїжджав на північ!

— Але чому Статут викликає так багато суперечок? — запитав Медрі, помітно спохмурнівши.

— Справа в тому, що нас тепер просто стало набагато більше! Збери двадцять-тридцять магів в одній кімнаті, і кожен стане відстоювати свою точку зору. А ти до того ж поєднав у Школі чоловіків, які завжди жили по-своєму і зневажали жінок, з жінками, які теж завжди жили по-своєму і зневажали чоловіків. Ось вони і не можуть примиритися. І потім, між усіма нами, магами, дійсно існують деякі справжні і цілком реальні відмінності, Медрі. І це дуже серйозна проблема, яку так просто не вирішиш. Хоча, якби кожен проявив хоч найменшу дещицю доброї волі, мені здається, гори можна було б згорнути, а не тільки прийняти Статут.

— Тоді що, вся справа в Варіс?

— У Варіс і у декому ще. І всі вони — чоловіки, і всі вони вважають, що саме те, що вони ЧОЛОВІКИ, важливіше всього іншого на світі. Вони навіть до давніх Сил Землі відносяться з деяким презирством, бо в них укладене жіноче начало. Ну а наявність у жінки магічної сили здається їм просто підозрілою, тому що вони вважають, що всі жінки так чи інакше пов'язані з давніми Силами Землі. Наче не знають, що цими Силами не тільки неможливо управляти, а й взагалі краще не мати з ними справи! Однак вони на вершину вселенського п'єдесталу зводять саме чоловіка і абсолютно впевнені, що справжнім чарівником може і повинен бути тільки чоловік! Причому який неодмінно дає обітницю безшлюбності!

— А, знову вони за своє, - безнадійним голосом сказав Медрі.

— Саме так! Вчора ввечері сестра роповіла мені, що Енніо і теслі запропонували побудувати одну частину Будинку спеціально для жінок! Або навіть побудувати для них якийсь окремий будинок, щоб вони жили там окремо від чоловіків і могли б дотримуватися своєї чистоти.

— Чистоти?

— Це не мій вираз, а Варіс. Але ця пропозиція не пройшла. Вони хочуть, щоб Статут Школи відділив чоловіків від жінок