Читати книгу - "Шлях відкривається сам, Ilona Kast"

Одного дня, в маленькому індіанському селі, десь глибоко в Амазонії. Сонце стояло низько, світло золотаво пробивалося крізь дах з листя, а повітря пахло землею, деревом і димом від останнього вогню. Тереза і я сиділи на перевернутому стовбурі дерева, спостерігали за дітьми, які гралися, та жінками, що мили маніок голими руками. Все здавалося спокійним, приземленим, пов'язаним.

Тут до нас підійшов старший чоловік — один з тих, у кого відразу відчуваєш: він мало говорить, але коли говорить — його слова мають вагу. Він подивився на нас, потім тихо, майже випадково сказав: «Хочете побачити найстаріше дерево в селі?»

Ми кивнули. Він пішов попереду, босоніж, повільно, з такою природною впевненістю, що це справило на нас велике враження. Після кількох хвилин через хащі ми опинилися перед величезним деревом, чий стовбур був такий широкий, що я не могла обхопити його руками.

Чоловік поклав руку на кору, закрив очі і замовк.

Через кілька миттєвостей він сказав:

«Воно живе. Воно слухає. Я часто приходжу сюди, коли маю запитання.»

Я подивилася на нього.

«І воно відповідає?» — тихо запитала я.

Старий відкрив очі, кивнув.

«Не словами. Але почуттями. Вітром. Спокоєм.»

Ми довго стояли там. Я також поклала руку на дерево. І справді — щось сталося. Без чудес, без бачень. Але глибокий, теплий потік, що тек через мою руку в мою грудну клітку. Відчуття, що тебе помічають — не людиною, а чимось набагато більшим.

Я подумала про Європу. Про наші міста, про парки, де дерева виглядають як декорації.

«Ми втратили зв’язок», — прошепотіла я.

Чоловік кивнув.

«Ви говорите про природу. Але ви більше не є її частиною.»

І в цей момент мені стало зрозуміло:

Найбільша прірва, яку ми, люди, створили, — це не між країнами чи культурами.

А між нами і Землею.

І все ж — вона чекає. Терпляче. Тихо.

До того моменту, поки ми знову почнемо слухати.

Ми були дуже вдячні, що мали можливість бути там — вчитися від людей і бути частиною їхнього життя. Ми отримали так багато знань. Кажуть, природа має все, що тобі потрібно. У кожному регіоні є стільки рослин, і кожна з них жива та сильна.

Sangre de Grado — справжнє чудодійне зілля. Це просто сік з дерева Croton lechleri, яке росте в Амазонії. Корінні народи використовують його протягом століть для лікування ран, проблем зі шкірою та шлункових захворювань. Червона рідина має протизапальні, антивірусні та знеболювальні властивості. Вона утворює захисний шар на шкірі і сприяє загоєнню.

Велика вдячність за те, що ця тема прийшла в моє життя.

І коли настав час, ми забронювали квиток. Медельїн чекав.

Що нас там чекало, ми не знали.