Читати книгу - "Червоний рахунок, Сергій Фішер"

Фонтан, прикрашений фігурою давньогрецької богині, виблискував у сонячному світлі. Навколо снували студенти, деякі поспішали на пари, інші просто насолоджувалися відносно теплим осіннім днем. Злата підійшла до лавки, де сидів Дамир, і зупинилася, не сідаючи поруч.

— Не боїшся розмовляти зі мною на публіці? — запитала вона, намагаючись, щоб голос звучав впевнено. — Люди можуть помітити, що ти спілкуєшся з тою, хто тебе здала.

Дамир повільно підвівся, засунувши руки в кишені дорогого пальта. Він виглядав втомленим, під очима залягли тіні, але тримався, як завжди, впевнено.

— Мені нічого боятися, — відповів він, знизуючи плечима. — Поки що це все слово проти слова. Твоє проти мого, моє проти Терещенка.

— І запис нашої розмови, і список твоїх клієнтів, — нагадала Злата. — Це не просто слова.

— Але й не стовідсоткові докази, — Дамир посміхнувся, але усмішка не торкнулася його очей. — Запис можна трактувати по-різному. Список можна назвати підробкою. А Терещенко найняв цілу юридичну фірму, щоб оскаржити будь-які звинувачення.

Він зробив паузу, оглядаючи Злату з ніг до голови.

— То що вирішила комісія? Тебе відрахували?

— Ні, — Злата не стала приховувати. — Сувора догана з попередженням.

— Пощастило, — Дамир скривився. — А мене, скоріш за все, виженуть. Навіть Терещенко не зможе це відвернути, надто багато свідків.

— Шкода, що так вийшло, — сказала Злата, і найдивнішим було те, що вона частково говорила правду. Попри все, щось у ній все ще відчувало жаль до Дамира.

— Справді? — Дамир гірко розсміявся. — Ти зруйнувала всі мої плани, а тепер кажеш, що тобі шкода?

— Твої плани? — Злата здивовано подивилася на нього. — А як щодо моїх планів, які ти намагався використати для власної вигоди? Ти з самого початку намагався маніпулювати мною.

— І непогано справлявся, поки ти раптом не стала надто розумною, — Дамир відступив на крок, розглядаючи її, неначе вперше бачив. — Знаєш, коли я вперше звернув на тебе увагу? Не тоді, коли ти шантажувала Валерського. Раніше. На першій парі етики. Пам'ятаєш дискусію про виправдання засобів?

Злата замислилася і дійсно згадала — на першому тижні навчання, коли професор філософії запитав, чи виправдовує благородна мета використання сумнівних засобів.

— Ти єдина з усього потоку сказала, що так, — продовжив Дамир. — Що іноді мета настільки важлива, що заради неї варто переступити через правила. Усі інші говорили банальності про мораль і чесність. А ти була чесною.

— І ти вирішив, що це робить мене потенційною кандидаткою для твоїх схем? — Злата похитала головою. — Дивний критерій відбору.

— Але ефективний, — Дамир злегка посміхнувся. — Я шукав людей, які вміють думати не шаблонно, які розуміють, що світ складніший за прості правила. А потім ти підтвердила мою здогадку, коли шантажувала Валерського.

— Звідки ти дізнався про це? — це питання давно не давало Златі спокою.

— Випадково, — зізнався Дамир. — Валерський — давній знайомий Терещенка. Коли він раптом заговорив про якусь студентку, яка «знає забагато», Ігор Павлович зацікавився. А я запропонував розібратися.

— І використати мене, якщо я виявлюся корисною, — закінчила Злата.

— Саме так, — Дамир не став заперечувати. — І ти була б дуже корисною. З твоїм розумом, рішучістю, умінням знаходити вразливі місця людей. Ми могли б багато чого досягти разом.

Він зробив крок до неї, і щось у його очах змінилося — з'явилася тінь того старого шарму, яким він умів зачаровувати.

— Ще не пізно, Злато, — сказав він тихіше. — Терещенко злий, але він також прагматик. Якщо ти відмовишся свідчити проти нас у поліції, він може допомогти тобі. Гроші, зв'язки, перспективи — все це могло б бути твоїм.

Злата дивилася на нього, відчуваючи дивну суміш огиди і чогось схожого на жаль. Дамир все ще думав, що може купити її, переконати зрадити свої принципи.

— Я вже отримала пропозицію від Терещенка, — нагадала вона. — І відповіла «ні».

— Тоді ти боялася відрахування, — Дамир знизав плечима. — Тепер можеш думати ясніше. Подумай про майбутнє, Злато. Що краще — бути звичайною студенткою з суворою доганою в особовій справі чи мати за спиною підтримку людини, яка відчиняє будь-які двері в цьому місті?

— А що буде через рік? Через два? — запитала Злата. — Коли Терещенку знадобиться, щоб я зробила щось, від чого не зможу відмитися? Коли він використає мене, а потім викине, як планує зробити зараз з тобою?

— Це не так, — Дамир похитав головою, але в його очах промайнула тінь сумніву. — Терещенко цінує лояльність. Якщо ти з ним, він про тебе подбає.

— Як він подбав про ту дівчину, яку відрахували минулого року? — Злата згадала історію, яку їй розповідала Соня. — Чи про інших студентів, яких ти використовував, а потім кидав?

— То були дрібні виконавці, — відмахнувся Дамир. — Ти інша. Ти довела, що маєш характер, розум, сміливість.

— І тому він буде мені довіряти? — Злата засміялася. — Після того, як я його здала? Ти справді думаєш, що Терещенко коли-небудь пробачить мені це?