Читати книгу - "Проти моєї волі , Верона Дарк"

Минуло кілька тижнів, і між Адамом і Лолітою ставало все більше дистанції. Вони майже не спілкувалися, а якщо й розмовляли, то тільки про побутові дрібниці. Адам відчував, як щось руйнується між ними, і з кожним днем його хвилювання росло.

Одного вечора він вирішив поїхати до Кості, щоб поговорити, адже його друг був єдиною людиною, з якою він міг відкрито поділитися своїми переживаннями. У клубі, в затишному куточку, вони сіли за барну стійку, поки навколо лунала музика і випивка подавалася клієнтам.

— Костю, я не знаю, що робити, — почав Адам, ставлячи стакан на столик. — Я хвилююся за наш шлюб. Лоліта стала холодною, вона віддаляється від мене, і я вже не можу зрозуміти, що відбувається. Щось змінилося, і я не можу це повернути назад.

Костя, уважно слухаючи, не поспішав з відповіддю. Він випив свій коктейль, потім поглядав на Адама, замислюючись.

— Ти сам в цьому винен, Адам, — сказав Костя, спокійно і без жалю. — Ти завжди був емоційно відсторонений від неї. Ви не будуєте справжніх стосунків. Ти весь час ставив себе на перше місце, а вона не може бути щасливою, коли бачить, як ти ігноруєш її потреби. Ти не дав їй того, що їй потрібно, а тепер переживаєш, чому вона стала такою.

Адам нахмурився, його погляд був темним.

Адам глибоко зітхнув, відчуваючи, як слова Кості лягають йому на душу, але він не міг признати їх правдивість. Зараз, коли він почав бачити, як все погіршується, йому ставало ще важче.

Тим часом, Христина, яка завжди була в клубі, не так давно приєдналася до компанії і сиділа за столиком неподалік. Вона почула розмову між Костею і Адамом, і її серце завмерло. Кожне слово Адама потрапляло в її свідомість, і в її голові почав формуватися план, як повернути Адама в своє життя.