Читати книгу - "Венді. Факультет світлих., Людмила Черниш"

 - Ларіон так просто цього не залишить. Нам судилося бути з ним разом, і ви жорстоко поплатитеся, якщо будете приховувати мене від нього, - по щоках скочувалися сльози.

 - Це сімейство ніколи не отримає владу над нами всіма. А якщо знадобиться, то ми позбудемося і тебе, люба. Тож, якщо життя дороге, сиди тут мовчки і ніякої магії, інакше ми за себе не ручаємося, - а потім просто пішла, замкнувши кімнату на магічний замок. Стіною пройшла незрозуміла хвиля, найімовірніше, це теж був якийсь захист.

   Але щойно я рушила до цієї ридаючої дівчинки, картинка здригнулася, повернувши мене в реальність. Я навіть із ліжка впала, зовсім втративши рівновагу. Подруги подивилися на мене з нерозумінням і допомогли піднятися. А я так і продовжувала плакати, не розуміючи того, що відбувається.

 - Кошмар наснився? - трохи схвильовано поцікавилася в мене Вімла.

 - Або ти вдарилася? - тут же приєдналася до неї Сунра.

 - Щось із нашою Венді останнім часом відбувається занадто багато дивацтв, - констатувала Ріна, допомагаючи мені піднятися.

   І ось коли ми спустилися до їдальні, я нарешті помітила, як багато студенток поглядали в мій бік. Більш байдужими були лише цілителі, бо вони жодним боком не торкалися ворожих факультетів.

   І ось коли я сіла за вільний столик зі своїми подругами, помітила, як у оповите сонячним промінням приміщення входив Ларіон. Спочатку він спілкувався з якимось хлопцем зі свого факультету, а потім, немов знаючи, де я сиджу, подивився на мене. І серце раптом так нервово здригнулося, згадуючи вчорашні обійми й поцілунки.

   Невже цей хлопець і справді врятував мене від чогось дуже страшного? Але чому я такі важливі моменти свого життя раптово забула? Хто так добре подружив, змушуючи втратити половину свого власного життя? І чому я опинилася у світі, де немає ні крапельки магії, хоча я була частиною магічного виміру?

   Як же багато запитань, і немає можливості просто і швидко отримати всі відповіді, які мене цікавлять. Потрібно чекати, вірити і сподіватися, що мій звичний світ не перевернеться з ніг на голову.