Читати книгу - "Репортер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
… А як же Радищев, подумав я. Невже він зводив наклеп на мій народ, коли описував жахливі умови, в яких жили кріпаки? А Салтиков, Успенський, Лєсков? Горький? Помяловський?
… В одному з останніх донесень батько писав: «Гіммлер нарешті прийняв Власова… Розмова відбувалася віч-на-віч протягом двох годин… Власова остаточно затверджено головою Комітету визволення народів Росії… Зроблено це не без активного, хоч і незримого, натиску генерального штабу, особливо генералів Гелена і Хойзінгера, які вважають, що саме зараз потрібно друкувати якомога більше фотографій Власова разом з Гіммлером, Ріббентропом та Кейтелем на сторінках італійських, норвезьких і датських газет, щоб створити для західних союзників ілюзію єдності «вільних» росіян з націонал-соціалізмом… Незважаючи на те що антисемітська пропаганда Геббельса останнім часом набула неймовірно хворобливих форм, а надто після того як Червона Армія вийшла до кордонів рейху, Власов тепер не дуже часто повторює лозунг про необхідність «тотального вирішення єврейського питання», інколи навіть пропускає слово «тотальне». Це ж стосується і наших політпрацівників: «Ми зовсім не маємо наміру судити всіх комісарів, лише злісних прибічників єврейсько-масонського більшовизму…» З приводу «більшовицько-жидомасонської змови» найдужче надривався поручик Бласенков Віталій Вікентійович; він перейшов на бік німців у сорок третьому, як тільки потрапив на фронт, до цього служив у Ташкенті, народився в Митищах, там і закінчив школу. В пропагандистську роту РВА вступив, зрадивши старшого політрука Ізвєкова, якого стратило гестапо, — був керівником більшовицьких пропагандистів у концтаборі. Кажуть, що він був учнем колишнього батальйонного комісара Зикова, головного ідеолога Власова, котрий запевняв, що в Москві він служив в «Известиях», до того як розстріляли його зятя, народного комісара освіти Бубнова. Але після того як Зикова розстріляло СД, бо його запідозрили в тому, що він напівкровок, Бласенков першим почав виступати проти цього «жида», вимагаючи перевірки всього складу пропагандистів РВА на предмет обрізання, а також промірювання циркулями черепів та вух, що, на думку Розенберга, дає змогу розпізнати ступінь прихованого єврейства… Проте професори РВА — Аскольдов із Ленінграда, Львов, який веде курс історії, Андрєєв, який читає основи теології, а також Осипов, який викладає курс критики основ марксизму-ленінізму, — називають такі прилади сміховинними: «Мова має йти про генеральну деєвреїзацію світу». До речі, професор Андрєєв вважає основною заслугою власовського руху те, що на захоплених більшовиками в німців російських територіях євреї не повертаються на секретарські посади в райкоми: «Чому б нам узагалі не побрататися на цій підставі з наступаючою Червоною Армією?» Нй що Бласенков відповів: «Вона вас кулеметами побратає, не видавайте бажане за дійсне…»
Цікаво, що поручик Бласенков останнім часом нападає не тільки на більшовиків, а й на німців: «Воші готові здатися американцям, нас кинуть напризволяще, порятунок у наших руках!»; він немовби провокує гестапо; а втім, не він один намагається нині потрапити до концтабору, аби вийти звідти страждальцем, — алібі на майбутнє.
(Я довго розбирав кілька слів, написаних олівцем навпроти абзаців, присвячених Бласенкову. Точно визначив підпис: «В. А.» Потім розібрав також інші слова — все зімкнулося; батько не міг зрозуміти, хто писав на нього доноси, я — зрозумів… Через тридцять років після його смерті.)
«Штрік-ПІтрікфельд натякнув Власову, — писав далі батько, — що після його «Празького звернення» про необхідність боротьби російського народу проти більшовизму доцільніше піти у відставку: можливо, це загрожуватиме вам концтабором, але ж західні політики вже вивчають вашу антибільшовицьку, глибоко національну програму… Хто знав, що може статись у найближчому майбутньому, коли фюрер віддасть владу реальній силі?»
… Я довго тримав долоні на цих аркушиках паперу, немов відчуваючи руки батька. Потім акуратно зав’язав папку з грифом «Зберігати вічно», здав її архіваріусу і подався в читальний зал архіву Жовтневої революції. Тут я замовив матеріали в справі Союзу руського народу лікаря Дубровіна і промови депутатів Державної Думи…
Працював я з ними допізна.
Повернувшись до редакції,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Репортер», після закриття браузера.