Читати книгу - "Маруся"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Тирлич – трав'яниста чи напівкущова рослина з яскраво-синіми або жовтими квітами
Титло – надрядковий знак над скорочено написаним словом або літерою, вжитою в значенні цифри
Тресугубий – потрійний
Токм о – тільки, лише
Три,листа – гра в карти
Троїста музика – український народний ансамбль, який складається з трьох музичних інструментів, найчастіше з скрипки, бубна і цимбалів
Тропак – український народний танець, близький до гопака
Тяжиновий – пошитий з вибивного або смугастого полотна – тяжини
Убо – отже
Угобзёння – возвеличення
Угомбнна палата – карний суд
Уконтентувати – вдовольнити
Унє – щодо (когось, чогось)
Урагова мати – вража мати
Уразівське сукно – просте сукно
Уроки – за марновірними уявленнями – наслання хвороби, кому-небудь поглядом
Утреня – ранкова служба в церкві
Ушестя – церковне свято вознесіння
Флігельман – фланговий солдат, який показував прийоми рушницею
Фофан – дурень, йолоп
Фрунт (фронт) – у шикуванні військ лицева сторона
Фуктель – муштра
Xалавур (халахур) – вітрогон
Халат – старовинний довгополий верхній чоловічий одяг; каптан
Халягура – циганський танець
Халяндра – циганський танець
Хамло – галуззя, хмиз
Xаньким'яти – байдикувати
Хаптурок (хавтур) – хабар; побори натурою, які брало духовенство
Харцизяка – грабіжник, розбійник
Хатня морква – бурчання
Хватальний – квартальний, поліцейський чин, який здійснював нагляд у кварталі
Хверт (ферт) – стара назва літери «ф»
Хвонарпе – податок на ліхтарі
Хляби (хляга) – дощова погода
Хрещення – релігійний обряд, який відправляють над новонародженим або дорослим на знак прилучення до християнської церкви
Хрёщик – рід гри, в котрій одна пара гравців ловить другу; танкова гра, під час якої хлопці і дівчата міняються місцями
Хука дати – промахнутися
Xура – валка підвід
Цвяхований – тут: у прикрасах
Цихвіра – цифра
Цілковий – срібна монета вартістю один карбованець
Ціловальник – шинкар; продавець спиртних напоїв
Ціновка – аукціон
Ціновщик – оцінювач майна
Цятатися – грати в чіт і лишку – вгадувати, до пари чи не до пари
Чаплія – кухарське знаряддя, за допомогою якого переносять гарячу сковороду – залізний гак з дерев'яним держалном
Часточка – пожертвування на церкву за упокій душі померлого, а також за здоров'я
Чаятельно – правдоподібно
Яванець – посудина
Черкеска – старовинний верхній чоловічий одяг з сукна з прорізами і відкидними рукавами
Чертог – тут: хата
Черчатий (червчатий) – червоний
Чистий понеділок, чистий четвер – дні тижня великого посту, в які, за настановою церкви, слід тримати все в чистоті
Чмелів слухати – бути в стані запаморочення
Шаг (шажок) – до революції на Україні дрібна розмінна монета вартістю півкопійки; гріш
Шалевий – пошитий з шалі – тонкої, переважно шерстяної тканини
Шерітвас – чан
Шкаповий – пошитий з кінської шкіри
Шквиря – снігова буря; хуртовина
Шкураток – шматок шкіри
Шпетний – гарний, чепурний
Штоф – старовинна міра рідини, переважно вина, горілки, яка дорівнює 1/8 або 1/10 відра; чотиригранна скляна посудина з короткою шийкою, яка вміщує таку ж кількість вина, горілки та ін.
Шуйц я – ліва рука
Шумиха – тонкі пластинки золота, якими що-небудь оздоблюють; сріблясті або золотисті металеві нитки.
Шушун – старовинний верхній жіночий одяг – кофта, тілогрійка або сарафан особливого покрою
Ю – її
Юпка – верхній одяг, жіночий – • у вигляді довгої корсетки, переважно з рукавами; чоловічий – короткополий каптан, пошитий у талію, із складками і стоячим коміром
Юхтові чоботи – чоботи з юхти – шкіри, яку одержують особливою обробкою шкур великої рогатої худоби, коней, свиней
Ядєніє – вживання їжі
Яти – брати
Ятір – риболовне знаряддя (сітка, натягнена на обручі), що його встановлюють на дні водоймища
Ятка – палатка на ярмарку
Ятрівка – жінка чоловікового брата
Примечания
Вперше надруковано в збірці «Малороссийские повести, рассказываемые Грыцьком Основьяненком», кн. 1. M., в тип. Лазаревых института восточных языков, издание Андрея Глазунова, 1834. Уривок з повісті під назвою «Украинское утро» був надрукований в альманасі «Утренняя звезда», Харків, 1833, кн. 2, с. 44 – 48.
Автограф невідомий.
Цензурний дозвіл М. Каченовського датовано 4 жовтня 1833 р.
У листі до П. О. Плетньова від 15 березня 1838 р. Г. Ф. Квітка-Основ'яненко розповідав про історію створення «Марусі»: «По случаю был у меня спор с писателем на малороссийском наречии. Я его просил написать что-то серьезное, трогательное. Он мне доказывал, что язык неудобен и вовсе неспособен. Знав его удобство, я написал «Марусю» и доказал, что от малороссийского языка можно растрогаться» (Квітка-Основ'яненко Г. Ф. Зібр. творів. У 7-ми т., т. 7, с. 215).
«Маруся» мала винятковий успіх як серед читацьких мас, так і в колах письменників та критиків. Т. Г. Шевченко писав у листі до Квітки-Основ'яненка: «Вас не бачив, а вашу душу, ваше серце так бачу, як може ніхто на всім світі. – Ваша «Маруся» так мені вас розказала, що я вас навиліт знаю» (Шевченко Тарас. Пови. зібр. творів. У 6-ти т. К., 1964, т. 6, с. 13). У своїй статті-рецензії на збірку Квітки «Малороссийские повести». О. М. Бодянський, характеризуючи художні якості «Марусі», підкреслив, що «найпростіші щоденні, так би мовити, випадки в нашому побуті під пером умілого письменника стають що-найцікавішими» (Ученые записки императорского Московского университета, 1834,ч. VI, №5, с. 301).
Г. Ф. Квітка-Основ'яненко переклав повість «Маруся» російською мовою і через В. А. Жуковського передав автопереклад П. О. Плетньову, який опублікував його в «Современнике», 1838, т. XI, с. 1 – 148. Публікація «Марусі» в російському перекладі мала широкий суспільний резонанс. І не випадково Бєлінський, глибоко проаналізувавши повість, саме на її прикладі розробляв такий важливий аспект теорії реалізму, як типізуючий спосіб зображення (див. Белинский В. Г. Поли. собр. соч., т. З, с. 53 – 54). Критик підкреслював національну своєрідність твору, насамперед поетичний опис України: «Крім Наума, Марусі, Василя і Насті в повісті «Маруся», є ще герой – і герой перший, який важливіший і від Наума, й Василя, й Насті, й самої Марусі: це Малоросія, з її поетичною природою, з її поетичним життям простого народу, з її поетичними звичаями. Саме цей герой і становить усю привабливість, усю поетичну чарівність повісті [...]. Побут сільських жителів, їхні нрави, звичаї, поезія їхнього життя, їхня любов – усе це зображено так, що варте б більш детальнішого розгляду» (там же, с 52 – 53).
Високо оцінив «Марусю» російський критик М. О. Полевой: «Це жива картина Малоросії. Які чудові характери героїв повісті [...];
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маруся», після закриття браузера.